Зросійщення як захист від російської окупації?
Журналіст, беручи інтерв’ю, попросив його спілкуватись російською, мовляв, для півдня і сходу України так буде доступніше. Той відразу погодився. А де ж 10-а стаття Конституції України про державність української мови? Це так Гарант забезпечує дотримання Основного закону, сам виступаючи в ролі порушника? Якби ішлося про агента Кремля В.Януковича – ніхто б не звертав на таке уваги. А тут – нова влада! Ще й після сотень жертв на Майдані, в момент, коли російський окупант вже топче українську землю в Криму! Невже мовою окупанта хочуть розбудити патріотичний дух в Україні? Кажуть, що так зрозуміліше для південного сходу. Для кого саме? Адже в Криму, де дійсно більшість росіян (58%), взагалі заблоковано трансляцію українських телеканалів. На Одещині ж росіян - лише 21%, але є 63% українців. У Миколаївській області росіян ще менше – 14%, а українців – аж 82%. Аналогічно на Херсонщині. У Запорозькому краї росіян - вже 25%, але таки 71% українців. І навіть в Донецькій області українці переважають – 57%, хоча є аж 38% росіян. На Луганщині майже подібна статистика: 58 до 39%. У Харківській області маємо відповідно - 71 до 26%. Тобто, всюди, і на Півдні і на Сході, українців значно більше ніж росіян! Чому ж Президент зневажає право власне українців на рідну мову у власній державі?
Нажаль, таких прикладів, коли нова влада відверто ігнорує державну українську мову предостатньо. Міністр внутрішніх справ А.Аваков, що мав би стати зразком у дотриманні законодавства, наполегливо виступає російською мовою. Новопредставлені голови облдержадміністрацій східних областей, в миру олігархи, і слова не пробують сказати українською. На цьому тлі свою ложку дьогтю додав навіть міський голова Львова А.Садовий, запропонувавши в столиці Галичини один день розмовляти російською. Збільшив мовлення російською найдемократичніший 5-й телеканал. А добра ініціатива тележурналістів “єдина країна” чомусь більшістю телеканалів трансформувалась у російськомовний відповідник .
З історії відомо, що в Москві у ХІХ столітті вся знать спілкувалася модною тоді французькою мовою. Але коли російську столицю оточили війська Наполеона всі офранцужені дворяни почали переходити на російську мову.
Чому в Україні все з точністю до навпаки?
В Росії введення військ до Криму аргументують начебто тотальним порушенням прав місцевих росіян і їх насильною українізацією. Чому ж Міністерство закордонних справ України не спростувало цю провокативну брехню. Адже насправді в Криму грубо нехтуються права етнічних українців, яких, не забуваймо про це, там - 24%. А в Севастополі – 22%. Однак, навчанням українською мовою у школах охоплено відповідно 1,3 і 0,3% учнів. Реально маємо тут по одній українській школі. Жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання. Одна на весь півострів україномовна газета “Кримська світлиця”. Тут неможливо придбати україномовну книжку, віднедавна відключені україномовні канали з Києва. Усе всуціль зрусифіковано. Навіть старий-новий постійний представник Президента України в АРК С.Куніцин та й той виступає лише російською мовою.
Водночас, МЗС України слід було б порушити проблему про повне ігнорування національних прав українців в Російській Федерації. На 2 млн. українців (неофіційні дані – 20 млн.) – жодної української школи, жодної газети, жодної церкви. Але нікому в Україні не прийде в голову шизофренічна ідея вводити з цього приводу війська в Росію.
Катастрофічним продовжує залишатися стан з українською мовою і вцілому в Україні, де проживає 78,8% українців за національністю. Соціологічні служби за 2012 рік подають такі дані: лише 47% мешканців України спілкуються українською, ще 15% - двомовні. В Україні видається українською - лише 43,8% книг і брошур, 39,2% газет, 16,9% журналів, у кінопрокаті 32% фільмів українською, 28% ефірного часу на ТБ українською мовою. Таке звужене щодо національного складу функціонування української мови стало наслідком багатовікової дискримінаційної державної політики щодо українців в царській Росії та СРСР. Не вина етнічних українців, що з них майже 18% розмовляють російською, а їхня біда. Тотальна насильна русифікація (зросійщення) зробила свою справу.
І завдання нової української влади в мовній царині - усунути перекос в сторону російської мови і створити умови для відродження мови української. Адже Конституційний Суд (грудень 1999 р.) розтлумачив статус державності мови як такий, що зобов’язує у публічній сфері вживати винятково українську мову. Насправді ця норма в Україні досі постійно ігнорувалася.
Не слід тут пасувати і перед Європейською Хартією регіональних мов, оскільки вона покликана захищати зникаючі, т.зв. міноритарні мови, а не мову колишньої метрополії. Особливо небезпечно в контексті російської окупації Криму і дестабілізації Росією ситуації на Сході України іти на нові поступки російській мові в Україні, що розцінюватиметься не лише як слабкість нової української влади, але як кроки проти історичної справедливості. Водночас, потрібно припинити спекуляції на терміні російськомовні, адже серед них багато зрусифікованих етнічних українців, яким треба допомогти повернутися до рідної мови.
Злі язики поговорюють, начебто, Майдан не стояв за національну справедливість і “небесна сотня” не полягла передусім за українську мову, а лише за ЄС (проти корупції, нечесних судів, поганої влади тощо). Та для цих україномовних хлопців українська мова як єдина державна навіть не піддавалась сумніву. Це як обов’язкова умова оновленої України. Аж раптом - немає значення якою мовою розмовляти, виступаючи на Майдані російською, заявляє кандидат у президенти В.Кличко! ”Брешеш людоморе” – так і хочеться відповісти словами Шевченка усім новітнім русифікаторам.
Без мови немає нації. Мова – це код нації, її ідентифікатор. Чи можна побудувати українську державу на російській мові? Можна. Але тоді це буде вже не українська, а російська держава. У росіян така держава вже є – це Російська Федерація. Якщо в Україні росіянам погано або вони хочуть ще більше прав ніж їм належить, то вони можуть вільно виїхати до Росії. До речі, здійснити це можна під державну програму РФ про повернення “соотечественников на родіну”. А українцям ніде виїжджати, у нас немає іншої країни. І до цього усім в Україні сущим потрібно з розумінням ставитись.
Усі державницькі сили в Україні закликають дати відсіч російському агресору, не поступаючись жодним клаптиком української землі. Та, щоб так не сталось, що ми встоїмо перед ворогом, збережемо територію, але здамо рідну мову. Тоді це буде “піррова перемога”. Цього не маємо права допустити. В ім’я України і “небесної сотні”.
Ростислав Новоженець
