RSS
CУСПІЛЬСТВО БЛОГИ

Зло по-українськи

Я собі нещодавно придумав хороший критерій для оцінювання потуг наших політиків. Він не є якийсь дуже новий, і полягає в тому, що слова важать рівно стільки, наскільки вони підкріплені діями. І вкладається той критерій у просту формулу: "Хотіли, але не зробили - значить не хотіли".
З таким підходом дуже гарно аналізувати насамперед опозицію, усі "невдачі" якої отримують просте пояснення. Але раптом я помітив таку річ, яка змусила трохи засумніватись у вірності мого підходу. Усі це теж певно помічали, але більшість так і не довела оте своє помічання до сформованої думки. 
 
Ось ця річ, що змусила похитнутись мій бадьорий скептицизм: НАПІВМІРИ! 
 
Довкола нас тотальні, вічні і безмежні напівміри! Все робиться так, щоб бодай трішки, але залишилось чогось недоробленого. Побудували стадіони? Залишили недоробленими доріжки. Поставили пластикові вікна? Не здерли потворну захисну плівку. Закатали дорогу? Не поставили дощоприймачів. Написали текст? Не вичитали його, а відразу натисли "опублікувати". І так далі.
 
А знаєте, що це означає? Доволі банальний висновок, визнаю, але означає це, що ми - хвора держава недовершених гештальтів (модне слово, я, щоправда, не дочитав тієї книжки). "Колись доробиться" - ось наше кредо, яке треба винести у Великий герб України, якщо його колись таки дороблять. 
 
Це справді прикро, і справді тотально. Але трохи обнадійливо. Адже відразу напрошується думка що ось, ось ця причина, яка не дає розцвісти Україні на карті Європи новою геополітичною чудо-калиною. Варто лишень доробити почате, і заживем! 
 
А от і ні. Бо якби то лише сили світла і добра не доводили свої прекрасні справи до кінця. Адепти темряви та вогню пекельного теж займаються своїми ділами "тяп-ляп", спустивши рукава. Хто хто, а вони б мали якось більш ретельніше "козні строїти". Але навіть у них Україна в серці, а це, як бачимо, таки дається взнаки.  
 
Ну от наприклад паркується бидло на тротуарі. Та заїдь ти на нього так, шоб аж фарами в вікно партеру впертись! Так нє, лишить 30 сантиметрів, зволоч. Нашо, питається? В пеклі 30 сантиметрів - не аргумент, навпаки, додатково вшкварять за слабодухість. 
 
Або от регіонали, ну скажіть всім чесно: ми не відпустимо Юлю, приймай нас, Європа, як є і не вимахуйся, Кокс-Кваснєвський, пензлюйте додому. А ви, опозиціонери, ну та виведіть мільйон людей під стіни парламенту, а як ні, то принаймні чесно скажіть, що нам виводити западло, і зара троха не в тєму отой євротаможений союз, бо тоді Янукович стане принцьом і получить коня білого в очах електорату. Так ні, що одні, що другі будуть мурижити, коменти загадочні розкидувати, ходитимуть один до одного, є план бе, нема плану бе...
 
Так само і з замками всякими, яких в Україні є купа купезна. Загнивають вони, бо з ними, бачте, ні влада ради дати не можке, ні концесіонери не дбають. Погані вони. Ну так концесіонери і владо, до вас звертаюсь, ви шо, дитячий садок? Якщо бути поганими, то хай буде за що! Ну та переорайте ті замки, з землею зрівняйте, камені продайте, а на їхньому місці бульбу посадіть, будьте хлопами!!!
 
А остання напівміра, яка найбільше вписується до комплекту ілюстративного матеріалу, може не така вагома, але доволі показова. То так званий Тунель Любові в Клевані, який буцімто почали випилювати. Що там з ним роблять - нікому не зрозуміло. Є якісь чотири фотки, які всі тиражують, висувають різні версії, а шуму і заломлювання рук - на весь інтернет. Звертаюсь до тих, хто в темі: ну та зрубайте наніц той тунель, хай там буде голе поле, а вже потім хай будуть срачі, істерики і скандали з мітингами. Так ні, треба трішки "прорідити", трішки коцнути, але не весь тунель, а тільки місцями і то не факт шо прорідити, а так, санітарна вирубка, і не факт шо взагалі вирубка... Ну, принаймні, залізничники ні при чому. І на тім дякуємо.
 
Повертаючись до тієї моєї усепояснюючої теорії недоробленості, слід нагадати, що незавершеність гештальту породжує всякі проблеми у психіці. Пацієнт отримує цілий букет із тривожності, напруженості, розгубленості, неврозів усіляких, що, звісно ж, стоїть на заваді нормальному розвитку особистості і розуміння, куди він іде "по жизні". Ну, власне, усе це ми вже маємо, ви тільки подивіться на нашу з вами квінтесенцію в парламенті. 
 
Але і тут підкрався мій внутрішній хробак недовіри. А що, якщо "недоробленість" - це і є суть усього? Що, як залишаючи відкритими кінці своїх злодіянь, ми тим самим завершаємо свій якийсь дуже хитрий гештальт, і заспокоюємося у вишиваній нірвані та блаженній байдужості до усього, що може потривожити солодкий сон нашого розуму? 
 
(Далі я не додумав, звиняйте)
Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

08 11 2013 15:07
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ