"Життя Пі": як вижити одному посеред Тихого океану з тигром на борту
"Ця історія змусить вас повірити в існування Бога", - чуємо ми на початку стрічки. Завдяки цікавому підходу головного героя до віри, переконатися у цьому зможуть представники усіх найбільших релігій світу. Чи можна за 2 години показу фільму здобути, або повернути втрачену віру, або ж вкотре підтвердити самому собі, що Бог існує, і неважливо, в якій іпостасі?
Відразу варто відзначити якість й яскравість картинки. Перед нами – колоніальна Індія, у містечках якої легко віднайти справжні французькі квартали, а місцеві мешканці моляться Будді, Христу і Аллаху.
У цьому різнобарв’ї культур і релігій зростає маленький Пі, він же ж Пісін Патель, названий на честь громадського басейну у Парижі. Ще з початкових класів Пі починає боротися за власну ідентичність, що одразу вирізняє його як людину із непересічною долею.
Його батько – власник зоопарку, окрасою якого є величний бенгальський тигр Річард Паркер. Пі з дитинства захоплюється грацією цієї тварини, і з дитячою наївністю сподівається, що Річард Паркер, мов домашня кішка, потоваришує з ним. Ілюзії хлопчика розвіює батько, показавши, як тигр безцеремонно і жорстоко розправляється з малим козеням. Так Пі отримує один із найважливіших уроків у своєму житті: хижак завжди залишається хижаком.
Пі шукає Бога і знаходить його одразу у трьох храмах. Він молиться Будді, Христу і Аллаху водночас. Попри зауваження батька хлопець не збирається відмовлятися від своїх переконань. Ще один важливий урок для Пі: Бог там, де ти.
Життя Пі кардинально змінюється, коли родина вирішує покинути Індію і переїхати на постійне проживання до Канади. Тварини зоопарку вирушають у далеку подорож разом із своїми власниками. Однак корабель не встигає відплисти надто далеко і внаслідок шторму тоне. На найглибшому дні світу, у глибинах Маріанської западини, залишається усе найдорожче для Пі: сім’я, любов, майбутнє.
Дивом врятований Пі опиняється посеред Тихого океану у компанії голодного і небезпечного тигра Річарда Паркера. Ця частина фільму розбудить уяву усіх, хто хоча б раз у дитинстві мріяв опинитися на місці Робінзона Крузо, а також розіб’є вщент наївні ілюзії, що всі котики надзвичайно няшні. Хоча Річард Паркер таки дуже няшний і спостерігати за ним на великому екрані одне задоволення.
Цікаво, що виконавець головної ролі Сурадж Шарма жодного кадру не ділив човен зі справжнім тигром. Перед глядачами на екрані походжає граційний і величний, але все ж таки, анімований симулякр тигра. Справжня небезпечна киця у кадрі зустрічається всього лиш кілька разів, зокрема, у сцені, де тигр плаває посеред океану.
Однак попри гострі ікла та небезпечний норов Річарда Паркера ми спостерігаємо дивовижну картину, як людина і хижак волею обставин стають нехай і не друзями, однак спорідненими істотами, яким доводиться ділити їжу, воду, територію. Кадри з подорожі океаном захоплюють: на перший погляд ми співчуваємо Пі, який змушений скніти у цій водяній пустелі, а потім разом із ним дивуємося багатству і розмаїтості водного світу, його красі, прихованим небезпекам, характеру і мінливому настрою океану.
Творцям стрічки вдалося подати незвичайні обставини з життя Пі з затертою, на перший погляд, філософією про те, що варто відпустити, аби віднайти знову. Урок, який визначить подальшу долю героя, урок, що пружною тятивою триматиме його на тонкій грані між вірою й байдужістю, любов’ю й ненавистю, життям і смертю.
Зрештою, це ще й історія про те, як жити із розлукою, як змиритись із тим, що так і не вдалося попрощатися, як пробачити тим, хто пішов, не попрощавшись, як зібрати нове життя з уламків старого, і як осягнути велику мудрість примирення.
Чи змусить індійський Робінзон глядачів усього світу повірити в Бога? Рекомендую кожному знайти відповідь на це питання самому.
Фільм буде цікавий для багатьох представників глядацької аудиторії: для юних мрійників, які фантазують про далекі подорожі за моря і океани, для вже дорослих мрійників, які пригадають себе у давно забутій ролі "15-річного капітана", для дівчат, які спраглі до яскравої картинки та обожнюють "котиків", для дітей, яким деякі епізоди нагадають кадри з диснеївського мультфільму, і зрештою для всіх тих, кому захочеться подивитися технічно викінчену, яскраву картину нехай і з дещо поверхневою, однак зворушливою філософією, яка змушує і плакати, і сміятися водночас, і залишає по собі приємний післясмак.
