Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Загрози і можливості співпраці у Центральній та Східній Європі в контексті відродження геополітики

Загрози і можливості співпраці у Центральній та Східній Європі в контексті відродження геополітики
Фото: epochtimes.com.ua
Сьогодні країни Центральної та Східної Європи не повинні розглядати свою безпеку виключно в рамках НАТО, а намагатися паралельно вибудувати регіональну безпекову мережу, де Україна повинна стати стратегічним партнером

Польща була і залишається стратегічним партнером України, що зумовлено як політичними, економічними, так і історичними обставинами. З жодною іншою країною-членом ЄС Україна не має стільки контактів, як із Польщею. Договірно-правова база між нашими державами налічує близько півтора сотні міжнародних актів, що регулюють більшість сфер українсько-польської співпраці, а також понад 450 двосторонніх домовленостей між суб’єктами адміністративно-територіального устрою України та Польщі.

Таку тісну співпрацю можна пояснити кількома причинами:

-        по-перше, історичною спільністю українського і польського народів, великими діаспорними осередками в обох країнах,

-        по-друге, інтенсивністю економічних взаємин,

-        по-третє, активністю польської сторони в лобіюванні інтересів Києва на шляху до членства в ЄС.

 

Більшість польських політиків дотримуються думки про те, що від розвитку суспільно-політичних подій в Україні залежать геополітичний успіх та лідерство самої Польщі. Незаперечною є вирішальна роль Польщі у врегулюванні політичних криз на Україні. Насамперед, я маю на увазі події, пов’язані з Помаранчевою революцією і Революцією Гідності, коли український народ з усіх сил намагався вирватись зі сфери впливу Москви, відновити історичну справедливість і стати частиною об’єднаної Європи. Кожного разу польський народ і польська еліта приходили нам на допомогу, ми відчували підтримку як на дипломатичному, так і широкому суспільному рівні. Роль тісних відносин Варшави і Києва, їх відповідність національним інтересам як Польщі, так і України добре розуміли Лєх Валенса, Александер Кваснєвський, Лєх Качинський та Броніслав Комаровський. І сьогодні Польща відкрито висловила свою позицію щодо агресивних дій Російської Федерації, які призвели до анексії Криму та розв’язання військового конфлікту на Сході України. Президент Польської Республіки Анджей Дуда із великим занепокоєнням сприймає думку про те, що з Росією слід домовлятися за будь-яку ціну. Немає таких економічних інтересів, які слугували би причиною того, аби продати Україну, дозволити, щоб Росія проковтнула її по шматочках. Ми відповідальні за інтеграцію європейських держав і цілісність кордонів. Зупинення російської агресії стане успіхом Європи. Згода на гнилий компроміс буде її поразкою, підкреслив Анджей Дуда.

  У світлі сучасних геополітичних реалій для країн Центрально-Східної Європи вкрай важливо усвідомити та протидіяти тим ризикам, які значною мірою спровоковані новою геополітичною стратегією Російської Федерації, яка не має нічого спільного, ані з базовими принципами міжнародного права, ані засадами демократії, так і національними інтересами самого російського народу.

Хоча в останні роки основні зусилля  Кремля були спрямовані на Україну та Білорусь, проте й в інших сусідніх державах, зокрема членах ЄС, Росія вибудовувала для себе нові можливості. Москва зосередилась на Молдові, Південному Кавказі й навіть східних зонах Європейського Союзу. Росія вела й проводить політику активного втручання у внутрішні справи своїх колишніх сателітів, а її стратегічною метою є нейтралізувати їхню опозицію зовнішньополітичним амбіціям Кремля і віддалити їх від демократичних цінностей і правових позицій. РФ хоче розширити свою західну зону впливу у двох головних регіонах: молодих демократіях Центрально-Східної Європи включно з Прибалтикою і проблемних – на Західних Балканах. Москва добре усвідомлює, що будь-який вияв успішної демократії по сусідству з нею становить загрозу для тамтешньої авторитарної пострадянської моделі влади. Російська Федерація користається політичними, етнічними, релігійними і соціальними проблемами країн Центрально-Східної Європи, аби збити кожну державу регіону зі свого шляху. Російські політичні еліти намагаються впливати на прийняття політичних рішень у зазначених країнах у спосіб дипломатичного тиску, особистих і професійних контактів, економічних «пряників», а інколи відвертого шантажу або підкупу, застосуванні військової сили як у випадку Грузії чи України. Шукаючи «старих товаришів» серед країн Центрально-Східної Європи Росія відкриває канали проникнення в ЄС і НАТО через економіку, політику та розвідку. Вигідні ділові контакти, пожертви, електоральні кампанії, придбання ЗМІ багато років поспіль дозволяли Москві здійснювати внутрішньополітичний вплив і переконувати основних політичних гравців сприяти російським бізнес-інвестиціям та стратегічним інтересам.

Цілком очевидно, що Москва прагне посилити свою політичну вагу, особливо серед держав, які тільки працюють над інтеграцією до західного суспільства. Для цього вона застосовує три ключові інструменти: дипломатичний тиск, ескалацію конфліктів та економічну залежність. Згадаймо намагання Москви втягнути Софію в цілу низку масштабних енергетичних  проектів, підтримку російських меншин в країнах Прибалтики, пропозицію Сербії щодо вступу в Євразійський Союз, визнання і підтримку сепаратистських регіонів, а також російські плани створення великих енергетично-транспортних систем між Чорним і Адріатичним морями та Центральною Європою з метою не допустити створення енергетичної мережі, яка може з’єднати Середню Азію, Південний Кавказ і Європу поза межами контролю Росії. Не менш важливими є й геополітичні «загравання» з Грецією, які для Кремля передбачають можливість створення власної військово-морської бази в Середземномор’ї, що стане черговим випробуванням для США і НАТО гарантувати безпеку в Південно-Східній Європі.

Сьогодні країни Центральної та Східної Європи не повинні розглядати свою безпеку виключно в рамках НАТО, а намагатися паралельно вибудувати регіональну безпекову мережу, де Україна повинна стати стратегічним партнером. Певним результатом у цьому напрямі є створення спільної українсько-польсько-литовської бригади з метою участі в міжнародних миротворчих операціях, що проводяться на підставі мандату Ради безпеки ООН і рішень уповноважених органів Литви, Польщі та України. Важливо, що Угода відкрита для приєднання інших держав, а отже має перспективу стати ключовою ланкою безпеки в країнах Центрально-Східної Європи.

Один із українських політичних аналітиків (Анна Корбат) навела дуже цікавий приклад. Кілька років тому до Києва привозили колекцію мистецьких інсталяцій. Серед них була скляна кімната-куб, наповнена білим димом, схожим на дуже густий туман. Ступаючи в цей дим, людина повністю втрачала відчуття орієнтації у просторі, не розуміла, з якого боку зайшла і як повернутися до дверей, хоча стояла за два кроки від них. За кілька хвилин перебування в кімнаті у тих, хто не торкався рукою стіни, починалася легка паніка. Але всі знали, що куб маленький, тому хоч у який бік іди, врешті намацаєш стіну і, тримаючись її, вийдеш із диму. Сьогоднішній європейський простір схожий на таку кімнату: за крок, а тим паче десять, у диму кремлівської непередбачуваності нічого не видно. Одні в ній завбачливо встигли вхопитися за стіни. Інші пропустили момент і тепер платять за це. Із тієї скляної інсталяції можна було вийти в безпечний простір музею. Із нинішньої реальної – хіба що у світ, де свої цінності диктуватимуть країни на кшталт Росії чи Китаю. І від тупцювання під стінами в надії на «якось буде» замість того, щоби спільно розвіювати дим і розбиратися з тим, хто його пускає, користі мало.

Сьогодні перед країнами Східної та Центральної Європи повстали нові виклики, а отже – і нові завдання. Це:

- створення регіональної зони безпеки,

- вироблення нових об’єднавчих механізмів у сфері політики, економіки та культури,

- посилення демократичних цінностей та демократичних інститутів.

 

Реалізація цих завдань, не лише посилить роль регіону в світі, розширить коло союзників, а й виведе країни на новий рівень розвитку, який гарантуватиме безпеку, стабільність і домінування демократичних засад у міждержавному спілкуванні.

Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Війна в Україні після російських виборів. Активізація чи затягування? – Мік Раян
Війна в Україні після російських виборів. Активізація чи затягування? – Мік Раян
Стратегічні повітряні удари можуть вирішити долю війни. За умов стабільності фронту на землі – Філліпс О'Брайен
Стратегічні повітряні удари можуть вирішити долю війни. За умов стабільності фронту на землі – Філліпс О'Брайен
ТОП ЧИТАЮТЬ КОМЕНТУЮТЬ
No articles
СТАТТІ
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg

Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg