За декілька років Львів з міста-музею став містом-столиком
Якщо раніше затишні львівські кав"ярні для туриста були приємним додатком-антуражем до старовинної архітектури Льова, то зараз кам"яниці, каплиці, музеї стали додатком-антуражем до столиків-столиків-столиків-столиків, або ж, умовно, до пивотурів.
Я не була у Кракові уже кілька років, але з того, що пам"ятаю за чотири візити, мені видається, що центр Кракова (дуже схожийн на львський, але за розмірами вдвічі більший), з його значно тривалішою туристичною історією трошки скромніший у своїх прагненнях здивувати туриста пивом десяти сортів, включаючи смородинове (смородинове пиво!), наливками двадцяти сортів (якщо не тридцяти), кримотатарською, грузинською, грецькою, турецькою, сербською кухнею, і навіть раніше ніколи не знаною львів'янами окрошкою (про існування якої я як львів"янка дізналась лише після переїзду в Київ, моя мама про неї не знає досі), польським журеком, який я завжди їла лише у Польщі, і довідалась про його існування лише там.
На території Вавеля я пам"ятаю лише одне кафе з столиками (може зараз не так). Щось мені підказує, був ти той Вавель у Львові, там було б все-інакше, а в його підвалах розросталася в глибину і ширину якись Вавель-паб з королями-привидами в ролі офіціантів.
То все добре, бо десять років тоум, гуляючи Пітером, я дико заздрила цьому місту за ті натовпи туристів, що літками прилітали зі всього світу, не рахуючи внутрішніх. До Львова, який на кордоні з Європою, в той час хіба якісь нечисленні польські групи заїжджали, і то з своїм екскурсоводом (на що жалілися наші екскурсоводи, що заробітку ніякого з них).
Десять років тому за 30 хв до закриття кафе (21:30) нас відмовилися обслуговувати на Площі ринок, бо "ви лиш каву замовите, і будете сидіти, а ми би вже додом пішли". Зараз в 23:30 очі губляться від різновидів закладів, де ще наливають каву.
Років шість-сім тому я, катаючись на великому екскурсійному автобусі по Барселоні, думала, от Львову б таке. А потім сміялась з своїх думок, розуміючи, що компактному Львову воно ні до чого, бо скільки того Львова, та й вулиці вузенькі, щоб на такому велетні там їздити, та й по львівських вулицях треба ходити пішки, щоб відчути атмосферу.
А зараз я дивлюся на ті двоповерхові величезні туравтобуси з відкидним дахом, що розсікають по вузесенькій вулиці Коперника і думаю: "О, Господи, що далі?"
А далі таки буде, дивлячись з яким завзяттям за кілька років Львів з міста-музею став містом-столиком, в прямому і переносному значенні цього слова. Але визнаю, це все-таки це краще за те, що було десять років тому. Хоча, мені особисто, стало дуже мало простору. Між столиками. Цікаво, як часто голову піднімає турист, щоб побачити те, що прикривають внизу столики. Напевно, таки двоповерхові автобуси мають сенс.
