Євроінтеграція очима звичайного українця
Ті українці, які не захочуть чекати торжества демократії в Україні після підписання Угоди рвонуть в Європу на заробітки – вони ж впевнені, що знання мови і дозволу на роботу для цього не потрібно. Для більшості українців уявлення про Євросоюз збігаються із уявленнями старателів про Дикий Захід у часи золотої лихоманки. Ай справді – чому б не поїхати туди, де так добре, високі зарплати, низькі ціни, немає корупції і до тебе ставляться, як до людини. У більшості українців саме такі уявлення про те, що зараз відбувається в країні у контексті саміту у Вільнюсі.
Такий образ Європи засів в голові у більшості. Влада замість того, щоб вести хоч якусь освітню роботу, пояснювати своїм громадянам переваги підписання Угоди про асоціацію, мовчить. Єдиним притомним аргументом, який нещадно експлуатувала влада і опозиція – це безвізовий режим із ЄС. Хоча про скасування візових бар'єрів після підписання Угоди не йдеться взагалі. Це омана і далека перспектива, яка може бути реалізована, якщо Україна вступить в Євросоюз. А статися це може й через 10 років або й 20.
Та й для кого сьогодні проблема відкрити візу у ЄС? Польські консульства у всій Україні видають їх за символічні гроші - плати і їдь.
Але влада про це мовчить. Така мовчанка тільки підтверджує тезу, яку культивують деякі ЗМІ: "Сім'ї" і її оточенню байдуже до українців, вони тікають до Європи, щоб врятувати своє майно. Українців потішили скасуванням візового режиму, яким навіть за умови його введення, скористалися б не багато наших громадян, бо з нашими зарплатами і пенсіями в Європу нема чого пхатися.
Ніхто з політиків і не обіцяє українцям європейського рівня життя, європейського прожиткового мінімуму, європейської якості продуктів і пенсій з зарплатами. Про це вигідніше мовчати, ніж говорити.
