Як у Порошенка можуть обіграти статус Донбасу за змінами до Конституції
У п.18 Перехідних положень змін до Конституції України зазначається: "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом". Це положення стало каменем спотикання та основним об’єктом критики багатьох політиків та експертів. Більше того, через різночитання цього положення, 31 серпня 2015 року загинуло четверо бійців Нацгвардії біля стін парламенту, вийшла з коаліції фракція Радикальної партія О.Ляшка та було вигнано з фракції Самопомочі п’ять нардепів за підтримку цього законопроекту.
Президент Порошенко 12 лютого 2015 року взяв від імені України зобов’язання виконати "Комплекс заходів по виконанню Мінських домовленостей", тобто т.зв. "Мінськ-2". У 11 пункті цього "Комплексу заходів" зазначалося: "Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, погоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року". Цей пункт положення, разом з іншими, було погоджено з Путіним скоріше як слабкість нашої сторони у конфлікті з Росією, а також це показує небажання Заходу конфліктувати з РФ через Україну. Очевидно Захід вирішив, щоб не втягуватись у серйозний конфлікт з Росією, то краще погодитись (і змусити Україну погодитись) на те, що Путін з своїми військами діє в Україні, зокрема і у правовому полі. Так, Кремль вимагає саме «нової конституції» з децентралізацією та особливим статусом для Донбасу.
У нашого президента, очевидно, вирішили, що потрібно частково виконати це положення. А саме, створили Конституційну комісію при Президентові України, котра напрацювала зміни до Конституції щодо децентралізації влади і у цих змінах, аж у Перехідних положеннях, зазначила "особливості місцевого самоврядування на Донбасі". Відповідно цей законопроект (№2217а від 01.07.2015) отримав позитивний висновок Венеціанської комісії і був проголосований у Верховній Раді Україні 31 серпня 2015 року 265 голосами "за".
Очевидно Путін хотів, щоб зміни щодо особливого статусу Донбасу були в основному тілі Конституції України, а не у Перехідних положеннях. Тому навіть у разі прийняття Верховною Радою у другому читанні тексту, котрий був прийнятий у першому читанні, Росія та її бойовики на Донбасі можуть не сприйняти, що це є виконання Україною п.11 мінських домовленостей.
Україна ж, розраховує на те, що прийнявши ці зміни до Конституції, Захід продовжить політику санкцій відносно Росії і надасть певну допомогу (фінансову, політичну тощо) нам.
Яким же чином у Президента можуть вирішити виконати це положення Мінських домовленостей більше для Заходу та України, але не на користь Росії.
По-перше. Зазначивши у Перехідних положеннях, що "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом", у ньому акцентується, що саме «окремим законом» визначається "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". Для більшості читачів цього положення, навіть і у Москві, зрозуміло, що в Україні 16 вересня 2014 року парламентом прийнято цей закон під назвою "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". У статті 1 цього закону зазначається: «Згідно з цим Законом тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". Тобто, фактично майже половина строку дії цього закону вже пройшла і ще залишається 1,5 року. У разі продовження ще на певний час цього "повзучого конфлікту", час грає на нашу користь, адже з кожним днем, місяцем тощо, цей закон наближається до закінчення своєї дії. За цей час Україна має наростити свою боєготовність, щоб потім говорити з російським керівництвом не з позиції геополітичної жертви, а потужного учасника конфлікту (звичайно, не без допомоги Заходу).
По-друге, Україна, у залежності від ситуації у конфлікті з Росією на Донбасі, під «окремим законом» може: а) не вважати чинний закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" цим "окремим законом" у Перехідних положеннях змін до Конституції України. Тобто, створити новий (більш зручний для України) закон, згідно якого буде проводитись "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей"; б) прийняти закон, згідно якого чинний закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" втратить чинність; в) у межах двох читань, у разі поширення суверенітету України на Донбасі, Верховна Рада може денонсувати цей п.18 Перехідних положень змін до Конституції України.
Таким чином, зазначивши у Перехідних положеннях змін до Конституції те, що "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом" може, за особливих обставин, не мати для України ніякої політико-правової сили. Це положення – "пустишка", котра допомагає нам зменшити тиск однієї з найпотужніших армії у Світі, та зменшити смертність наших вояків-побратимів. Це положення необхідне нам тільки для того, щоб через виконання нами п.11 мінських домовленостей – продовжувати політику санкцій з боку Заходу щодо Росії. Верховна Рада може прибрати цей п.18 Перехідних положень змін до Конституції будь-коли у межах двох своїх читань у разі перемоги України над Росією.
