Вирватися із зони чорної діри
Торгова війна Кремля з Україною – не фронтальна атака на наш суверенітет. Це – початок облоги непіддатливого замку з метою змусити городян винести ключі від твердині. Попереду ще інші підривні акції проти української економіки. Одночасно Путін, звичайно, спробує через свої міжнародні важелі зірвати підписання Угоди про асоціацію України та ЄС, але за будь-якого результату Вільнюського саміту він домагатиметься капітуляції України в 2017 році. Тож варто чекати постійного і наростаючого "скиглінгу" п'ятої колони, яка розглядатиме парламентські вибори 2017 року як механізм повернення в імперське стійло.
Саме тому надважливо не просто підписати в 2013 році Угоду про асоціацію з ЄС, а й перемогти на президентських виборах 2015 року, щоб запустити радикальні євроінтеграційні реформи в економіці, судово-правоохоронній системі, соціальному захисті, вигідних кожному українцю. Саме тому я так настирливо говорю про необхідність об'єднання опозиції під програму дій (а не соціальних обіцянок) узгодженого опозиційного кандидата в Президенти на перший рік влади. Часу на розкачку не буде. Потрібен буде різкий розрив з минулим, супроводжений позитивними результатами вже через півтора року. Без цього ми не переграємо Імперію і її внутрішню агентуру в боротьбі за неєвропейський вектор розвитку.
Вибір між Європою і Мутним союзом – не одноактна дія "верхів", а серйозна внутрішня робота всього українського суспільства. Росію нам не змінити, вона не може жити в стані рівноправних взаємовідносин із сусідами. Щоб вирватися із зони притяжіння цієї всепоглинаючої чорної діри, нам треба змінити самих себе. В першу чергу – змінити суспільні цінності, навчитися брати на себе відповідальність за свою долю.
