Вільне місто Вільнюс: там, де українцям завжди раді
Подорож в Європу вже звично починається з українсько-польського кордону. Але оскільки перед Новим роком там частенько бувають черги, вирішили випробувати відносно недавно відкритий пункт пропуску "Грушів-Будомєж".
Його планували запустити ще до Євро-2012, але в той час, коли з польської сторони все було практично готове, з українського боку і далі виднівся мальовничий ліс.
Відкрили міжнародний пункт пропуску "Грушів-Будомєж" лише в грудні 2013. Будували його за кошти Польщі і ЄС, а українська сторона спромоглась лише на 3 км дороги, решта, як би це м’якше сказати, більше схожа на напрямок, якого навіть навігатор не може прокласти.
Хоча, напевно, саме такі "особливості" добирання сприяють тому, що на цьому найсучаснішому польсько-українському пункті пропуску майже ніколи не буває черг. Бо далеко не кожен водій готовий пожертвувати своїм автомобілем заради того, щоб не простоювати в чергах на кордоні.
ЧИТАЙТЕ: В супермаркетах Литви товари, які рекламуються на російському ТБ, маркують "колорадськими жуками"
Зате, коли в'їжджаєш в Польщу одразу розумієш, якими повинні бути добрі дороги навіть в далеких від столиці селах.
Найбільше часу зі Львова до Вільнюса займає саме Польща. Перетинаючи країну зі сходу на північ відчувається дух Різдва, яке поляки святкують 25 грудня, та передчуття Нового року, який вони частіше називають Сильвестром.
Коли півдня і 500 км в дорозі вже позаду і з цікавістю чекаєш польсько-литовського кордону, яким же буде твоє здивування, коли побачиш звичайнісінький дорожній знак, який сповіщатиме, що ти вже у Литві.
Знайомство з Вільнюсом розпочнеться наступного дня. В останній день року "вільне місто" не завжди зустрічає туристів снігопадом, проте навіть по засніжених вулицях видно, що за ними доглядають.
Вільнюська ратуша. Фото: Наталія Сколоздра/iPress.ua
Вузенькі вулички, привітні продавці в магазинах, маленькі затишні кав'ярні… Все, що потрапляє на очі, зроблене зі смаком. Саме місто здається дуже компактним. Кілька дерев'яних хатинок перед місцевою ратушею гордо називають різдвяним ярмарком. Справжніх новорічних ярмарків, наприклад, таких, як у Львові, литовці, напевно, ніколи в себе вдома й не бачили.
Та що говорити, у всій Литві проживає трохи більше 3 мільйонів осіб, тому столиця за цими мірками може здатись "мегаполісом" – за офіційними даними в ній налічується приблизно 500 тис мешканців.
Міська рада схожа на музей, а вільнюська філармонія зовні виглядає розкішніше за міланську Ла Скалу.
Литовська національна філармонія. Фото: Наталія Сколоздра/iPress.ua
З 1 січня Литва офіційно вступила в єврозону і вже з першого дня нового року усюди можна розраховуватись євровалютою. Впродовж двох тижнів нового року євро курсуватиме одночасно з литами. Навіть в супермаркетах для зручності покупців ціни вказані в обох валютах.
Можете тільки уявити, яким загальнонаціональним святом був для литовців перехід на євро. На будівлі центрального банку у Вільнюсі вівся зворотній відлік не до настання Нового року, а до саме до цієї історичної події.
Вже вранці першого січня новесенькі євро з зображенням вершника з литовського герба та написом LIETUVA можна було без проблем отримати у вигляді решти в найближчому супермаркеті чи музеї.
Фото: Наталія Сколоздра/iPress.ua
10 років тому країна колишнього СРСР стала повноправним членом ЄС та НАТО. Литовці святкують цей перший ювілей, скромно вихваляючись банерами на центральній площі столиці.
Фото: Наталія Сколоздра/iPress.ua
Те, що Литва – країна дружня і небайдужа до того, що відбувається в Україні, було зрозуміло, ще від початку російської агресії та з категоричних заяв Далі Ґрібаускайте, яку литовці майже одноголосно називають своїм кумиром.
На запитання українською тут без труднощів відповідатимуть російською – все заради того, щоб порозумітись. А коли проситимете декілька марок і уточните, що відправлятимете листівки в Україну, вам разом зі щирою усмішкою в подарунок вручать ще декілька стікерів і пояснять: "Це щоб швидше дійшли".
І взагалі хочеться, щоб подорожі до друзів України стали для українців хорошою традицією, хоча б заради того, щоб подякувати за підтримку.
