У Гаранта брак "компетентних" кадрів серед кумів та наближених працівників фабрики "ROSHEN"?

   Публічне пояснення з цього приводу посадовця такого рангу,  це не аргументація державного управлінця для якого цінності є невід’ємною ознакою компетенції, це безпорадність і страх перед викликами сьогодення.

 Саме сфера публічного управління дозволяє побачити "дурість" кожного некомпетентного чиновника. Але, слід не забувати, що рішення чиновника президентської адміністрації, нижчого рівня, узгоджується з вище стоящим керівництвом. Цей факт пояснює лише одне, система підбору персоналу в державному управлінні не змінена, вона провадиться в ручному режимі при особистій лояльності  кандидата. Мотив тут один,  це політична або економічна корупційна складова.  Тому система управління потребує кардинального реформування державної служби. Адже це одне із основних завдань зміни системи суспільних відносин та приведення її до європейських стандартів.

Політик, ставши чиновником адміністрації Президента, перш за все повинен бути ефективним управлінцем та приймати кадрові рішення, виходячи із компетентності кандидатур, а не з особистої лояльності. Компетентний апаратник повинен бути політично вмотивованим, та суспільно ефективним. Шукати причину потрібно в середині країни і починати із себе. Потрібно не боротись із наслідками, а будувати нову систему суспільних відносин.

Такі кадри Президентської адміністрації - пережиток минулї форми директивного управління, та представникии політично-кланового фаворитизму влади, діяльність якого, прискорює крах пролетарської системи управління в Україні. Відчувається у Гаранта брак "компетентних" кадрів серед кумів та наближених працівників фабрики "ROSHEN"... .   Країна скочується до тоталітаризму, всупереч заявленій європейській інтеграції із демократичними засадами. Ми на порозі суспільного вибуху в країні, спровокованого неефективною системою управління та підігріванням його із зовні.

 Тому, використання "вітренківських" кадрів, що мають особливий гарт ненависті до незалежної України - це істерика "випадкового президентського призначенця" та тріумф старих апаратних кадрів, які доводять, що вони перемагають.

Цьому також спонукає відсутність колективної організації сучасних управлінських кадрів, здатних до публічної діяльності у сфері державного управління. Маргіналізація старого апаратного менеджменту, призводить до демотивації молодих управлінців приймати участь у цих процесах. Страх бути не сприйнятим суспільством та публічної відповідальності, при низькій розвинутій етиці суспільних відносин, практично унеможливлює в демократичний спосіб прийти у владу. Сьогоднішня система державного управління, практично тримається на корупційній складовій. Тому приймати участь та діяти у спосіб, який навязує "пролетарська" апаратна номенклатура цієї системи, нижче гідності компетентних державних управлінців. Суспільний запит на кардинальні зміни вже визрів, адже низи вже не хочуть жити по старому, а верхи не можуть управляти по новому. Революція гідності в суспільстві продовжується...