Танці на трубі
Зокрема, угодою зі Словаччиною про реверс. Але лише почасти. Бо на тлі войовничого нігілізму супроти міжнародних норм і правил у питанні енергоносіїв Путін виглядає… нечемним хлопчиськом, який накапостив у квартирі, а вину переклав на кота, що, з’ясовується, акурат тоді гуляв у дворі...
Але більше, ніж Росія, ображаються поодинокі українці, які з мудрими виразами облич просторікують щось про московське право, про залежність України та Європи від сибірських надр, про те, що продуктивні перемовини поміж Києвом та „білокам’яною” можливі лише після легітимізації українського режиму. Панове Львочкін, Бойко та Бородін лякають українців жахливими перспективами, унеможливити які можна, лише помирившись з Москвою. І ті ж панове, здається, запопадливо тиснуть руку «нелегітимним» в.о. президента та прем’єр-міністра.
Утім, „танець на трубі” для РФ, попри політичну складову, містить цілком економічні та фінансові па. Ніхто ні в Кремлі, ні в Україні не ставить перед собою запитання: а на чому, власне, базовані російські погрози. Що, може, знову перекриють вентиль? Тоді, звиняйте, треба визнати нечинним усі контаркти, будувати газогони не повз Україну, а бажано, до Китаю. Тоді слід вибиратися у міжнародні вояжі, перед тим виправивши не шенгенські візи, а папери у венесуельському посольстві. І цілоденно спалювати добутий газ, гріючи при цьому навколишню тайгу та місцевих аборигенів...
Європі бажано мати справу з конкурентноспроможним середовищем у країнах-постачальниках, і не тільки газу, але й усього іншого, що придатне для вжитку. У Москві ж ніяк не хочуть випускати з монопольних рук газові родовища, бо власне, завдяки їм тримається режим.
Європа хоче гарантованого транзиту. Але вона таким же чином (якщо не більше) готова вкладати великі гроші у диверсифікаційні проекти. Я вже не кажу про Америку, яка, видається, зробила неможливе, відкривши свої родовища, аби порятувати скрапленим газом із них Старий світ.
„Північні” та „Південні” потоки цікавлять не Брюссель, а купку перекуплених Кремлем німців, що люблять розповідати українцям про боротьбу з корупцією, а самі заплющують очі на „кумівство” колишніх канцлерів із газовим лобі. Зовсім недавно Gazeta Wyborcza опублікувала сенсаційне фото, яке варто почепити у залах, де останніми місяцями до поту на скронях розглядають розмаїті «санкції щодо путінського режиму». На ньому щасливий ювіляр, рафінований німецький соціал-демократ, екс-канцлер Шрьодер акурат у день запровадження якихось із цих «драконівських санкцій» гуляє своє 70-річчя у товаристві ВВП. У санкт-петербурзькому ресторані…
…Поганому танцівнику завжди щось заважає. Росія, врешті, має погодитися з тим, що спільний європейський паркет передбачає певні правила і певну, якщо бажаєте, обов’язкову програму. Якщо є охота взяти участь у конкурсі тамтешніх танцівників, то, перш за все, варто змінити взуття: перевзутися з кирзових чобіт у щось більш пристойне.
Ігор Гулик, головний редактор "Львівської газети"
