Що є головним і найкращим у реформах системи охорони здоров'я в Україні?
У СРСР держава за короткі терміни побудувала лікарні, поліклініки, навчила лікарів - і ці показники на кількість населення були чи не найкращими у світі. Чи стали від цього люди більш здоровими, менше хворіти, якісніше лікуватись?
На утримання корпусів лікарень, ліжок в стаціонарах, лікування лежачих пацієентів держава щороку витрачала відчутні кошти. Більшість гострих запалень у 70-80-их роках у стаціонарах лікували 14-20 діб; загострення хронічних патологій - 25-30 діб.
У 90-их роках під час першої хвилі економічяної кризи одночасно почалось суттєве скорочення коштів на утримання ЛПУ; у аптеках з'явились потужні закородонні ліки, що вдвічі-втричі скорочували терміни стаціонарного лікування.
Сучасна медицина в силу різних (економічних, побутових та ін.) причин вже не вимагає у системи ОЗ тієї кількості ліжок. Це раніше люди лікувались і лікарнях тижнями і місяцями. Тепер - протягом декількох днів. Ці самі процеси (скорочення ліжкового фонду і переміщення акцентів на профілактику і амбулаторно-поліклінічні формати лікування) зараз проходять і в інших країнах світу. У багатьох країнах світу за останні 5-10 років ліжковий фонд зменшився у 1,5 - 2,5 рази! І в той же час державні інвестиції у амбулаторно-поліклінічну ланку суттєво підвищили ефективність ранньої діагностики і лікування на початкових стадіях, що в десятки разів фінансово вигідніше !
Тим часом в Україна - лідер і світі за кількістю кафедр і професорів менеджменту охорони здоров'я, у рівній мірі - і у кількості військових і міліцейських генералів!, - стоїть на місті, не розвивається, і масу коштів (до 3,7% ВВП) гатить на так звану охорону здоров'я. Ні міністрів, ні головних лікарів не турбує, що на потреби одного пацієнта доходять краплі. Але відмовитись від комфортного життя у такому громіздкому господарстві, яке постійно вимагає ремонтів, дороговартісного обладнання та госпітальних закупок за державні кошти дорогих фармпрепаратів - вже мало хто з них зможе.
Сьогодні найбільш принциповою суттєвою перешкодою до ефективної охорони здоров'я є корупція. Вона є і у владі, і у правоохоронних інституціях, і, звичайно, у закладах охорони здоров'я усіх рівнів. Простих рецептів як її подолати не існує. Але подолання корупції - це перша, головна і найпринциповіша умова початку позитивних змін. Нашими завданнями на сучасному етапі є розірвати зачароване хибне коло.
Держава з кожним роком збільшує видатки на охорону здоров'я. Сьогодні вони становлять біля 3,7% і мають тенденцію до збільшення. Але закритий, неконтрольований характер державного фінансування і планування витрат, відсутність прозорості, відсутність жорсткого незалежного контролю і дуже жорстоких покарань (братам-китайцям привіт!) за фінансові зловживання, тендерні махінації, отримання і використання нелегально здобутих "лівих" капіталів.
Охорона здоров'я в Україні - це обман, ілюзія, з Міністерством торгівлі фармпрепаратами та посадами на чолі. Так, держава витрачає на медицину до 3,7 % від ВВП і мріє, щоб медицина стала безкоштовною. Але ці кошти до пацієнтів не доходять і 95-98% видатків хворі витрачають з власної кишені. Це - чи не наймаштабніша афера у світі!
Важливі зміни повинні відбутись і у нашій свідомості: ми повинні створити таку атмосферу, за якою корупцію ("януковичів", "богатирьових", "митників" та їм подібних) всі повинні жорстко зненавидіти! Якщо цього не станеться - то цей цикл буде щоразу повторюватись. А ми будемо перманентно змінувати міністрів, палити шини, кидати каміння, імітувати реформи, стаючи все більш злиденною країною.
Сергій Кульчицький, с.Міжгір'я. 12.08.2014
