RSS
ПОЛІТИКА БЛОГИ

Реформа системи охорони здоров'я України. Реальність чи марево?

Причиною до написання статті та висловлення своєї позиції, стосовно задекларованих реформ, стала проведена у понеділок 17 листопада 2014 року біля НСК «Олімпійський» Всеукраїнським громадським об’єднанням «Українська Координаційна Рада», РУХом «ЕКО-Патріот», ВГО «Громадський контроль» та ГО «ОДНЕ ПИТАННЯ», громадянська акція за негайне реформування системи охорони здоров’я України.
Як це було...

Саме у «фешенебильних» приміщеннях НСК «Олімпійський» відбувалась міжнародна конференція на тему "Реформування системи охорони здоров'я в Україні", в ході якої експерти презентували програму стратегічного розвитку галузі "Бачення 2020", яка на їхню думку, могла б бути реалізована в рамках програми розвитку країни "Стратегія 2020".

Організаторами конференції були анонсовані учасники: Тарас Качка (Американська торгівельна палата в Україні), Дмитро Шимків (Адміністрація Президента), Юрій Савко (Міністерство охорони здоров'я), представники Державного експертного центру МОЗ України, Представництва Світового банку в Україні, Міжнародної Комісії з охорони здоров'я, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), представники вітчизняних та міжнародних компаній (фармацевтичні, юридичні, консалтингові компанії). На жаль, представників громадськості, Майданної спільноти, яка фактично ініціювала реформи в країні, які приймали безпосердню участь у роботі робочих груп МОЗ з реформування галузі, запрошено не було. Виникає питання, чому? Для кого провадяться реформи, для людей, громадян України, чи для вузького кола чиновників та фармацевтичного лоббі , які навіть не приховують особистого інтересу зберегти контроль за фінансовими потоками  коштів держбюджету та громадян .

«Ми за реальне реформування галузі, та проти профанації!», «Ми за реформи, тільки робіть, а не говоріть!», «Люстрацію чиновників МОЗ!», «Підвищення зарплат медикам!», «Участь громад у реформуванні системи охорони здоров’я!» - із такими гаслами, люди стояли на холоді , майже увесь час проведення конференції, до яких, навіть не вийшов заступник міністра охорони здоров’я України - Юрій Савко, за фахом лікар. Напевно із теплого конференц залу НСК «Олімпійський», було краще дивитись на активістів, а це в основному люди поважного віку, які не мають вже більше змоги чекати на реформи від влади. Про яку  клятву «Гіпократа» може іти мова, коли учасники конференції, чиновники - лікарі, поїдаючи ресторанні наїдки та попиваючи дорогі напитки в перервах роботи конференції, з підсмішкою спостерігали через вітражі теплого холу на простий, замержший від холоду, збідований український народ, який практично приречений на вимирання. Ситий голодного не розуміє!

Саме сфера охорони здоров’я є одним із пріоритетів реформаторської політики Президента, який наголосив: «Ми щиро вдячні, що громадський сектор також проявляє свою послідовність та ініціативність у цьому напрямку. Спільно ми обов’язково знайдемо оптимальну модель реформ, без яких держава продовжуватиме буксувати. Революція відбулася за активності громадського суспільства, а не жодної ініціативи влади. Тепер дуже важливо зберегти ці надбання, щоб люди не втратили своєї переконаності та бажання змінювати країну, після того як влада змінилася». Президент не раз також наголошував, що подібна співпраця влади і громад має відбуватися «публічно та прозоро», а «успішні реформи – ті, які матимуть довіру та підтримку суспільства».

Та що натомість? Де ж обіцяна прозорість, публічність, плюралізм думок та відкритість обговорення?

Невже наше майбутнє на свій смак і розсуд знов воліють визначати клерки з міністерств? А може, обіцяна реформа МОЗ – це лише красивий фасад, за яким продовжить квітнути авторитарна і недолуга «політика Януковича- Богатирьової»?

Деякі приклади реформаторської некомпетентності «реформаторів»

Усі ці питання з гучним суспільним відгомоном зависають у повітрі та наштовхуються на численні закриті двері урядників, їх банальний непрофесіоналізм та нерозуміння ситуації. Адже, як би не намагались чиновники, але очевидне не приховати за молодою командою зарубіжних консультантів та «геніїв»-реформаторів з дипломами МBA провідних вишів світу, які будуть «піднімати українську охорону здоров’я з колін». На жаль, подібний досвід державного управління ми вже бачили раніше, в т.ч. і за каденції «Проффесора». Ми добре пам’ятаємо, чим все це закінчилося! Без суспільної підтримки, без широкого залучення до модернізації країни лідерів громадської думки, будь-які спроби реформ приречені на провал.

Приклади виразної безграмотності і некомпетентності у проекті реформи охорони здоров’я, що містить коаліційна угода навіть переможців позачергових парламентських перегонів 2014 року, виявив і оприлюднив на своїй сторінці у «Фейсбуці» громадський активіст Євген Кузюк. По-перше: значна кількість тез проекту реформування зазначеної галузі засновані не на Законі, тож можуть бути оскаржені у судах. По-друге: обговорення вже вийшло за рамки анонсованих термінів, і відбулося без широкого залучення громадськості та фахівців. По-третє: на виході так званих «дискусій» у реформістському документі з’явилися нікому невідомі медичні терміни і поняття, як от «лікарсько-госпітальні об'єднання». По-четверте, визначено час прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках, що не має перевищувати 30 хв., тоді як постанова КМУ визначає інші нормативи: для сільській місцевості – 20 хв., для міст – 10 хв. Якщо ж глибоко вчитуватися у зміст проекту, складається враження, що його писали школярі, а не спеціалісти… Маємо те, що маємо.

Дещо про люстрацію в МОЗ…

Не менш важливим і актуальним питанням у контексті реформ є люстрація МОЗ. Гучно розпочатий процес очищення управлінських кадрів розпочався, але вже на старті почав «пробуксовувати». «Каменем спотикання» тут стало питання правильності шляхів та способів оновлення людського потенціалу. Адже з тим кого «люструвати» сяк-так визначилися, а от ким заміщувати «люстрованих» – незрозуміло!?

Хоча, ще задовго до подій Майдану у суспільстві широко дискутувалося застосування компетентністного підходу при доборі кадрів у структури державного апарату. Під час «Революції гідності», ці обговорення лише посилилися. Бо усім, хто вийшов на Майдан, була цілком зрозуміла потреба кадрового аудиту й оновлення за чіткими критеріями та рівнями кваліфікації. Для такої соціально значущої сфери, як медицина – це питання є особливо гострим, адже призначені особи працюють безпосередньо з людьми, піклуються про життя і здоров’я пацієнтів, відповідають за свою роботу – життям та здоров’ям пацієнта!!! . Та більше – цей компетентністний підхід навіть утверджений низкою державних нормативних актів, які, на жаль, ні на йоту не виконуються! Натомість знову і знову на ключові (і не лише) посади в органах влади люди призначаються за квотними принципами «свій/чужий», «хороший/поганий» і т.п.

Слід відзначити й іншу тривожну тенденцію – з відстороненням «майданівського» міністра Олега Мусія від виконання службових обов’язків, у галузь охорони здоров’я почали різко повертатися представники «старої гвардії», які резонно були усунуті зі своїх насиджених місць, тим таки міністром.

Новий заступник міністра та керівник апарату Альона Терещенко найактивніше допомагала скандальному екс-міністру Р. Богатирьовій планувати заходи «антимайдану», призначений в.о. міністром В. Лазаришинцем в.о. директора Державного експертного центру МОЗ Ігор Шкробанець - донедавна був відомим функціонером «Партії регіонів», повернута у структуру МОЗ Алла Степаненко була радником Р. Богатирьової, Олена Алексєєва – роками при Януковичі очолювала Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ – практично, на думку активістів, головний виконавець рішень «лікарської наркомафії», Андрій Захараш – заступник голови Державної служби України з лікарських засобів, посібник режиму Януковича, який досі «кришує» тіньові схеми Держлікслужби, Тахтаулова Наталія  - начальник Управління ліцензування та сертифікації виробництва Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України, яка стала одноосібним  «палачем»  інвестиційного конкурентного  клімату фармацевтичної галузі і т.д., і т.п.. Перелік заангажованих персонажів колишнього режиму, що «воскресають» вже за підтримки нової влади, є безкінечним! Що це, люстрація до навпаки???

     Отож і маємо у підсумку державну політику в якій пишаємося тим, що робимо один крок вперед і відразу два – назад. Чи надовго вистачить сил для таких «реформ»? Хіба за це українці виходили на Майдан та поклала свої голови на вівтар гідності «Небесна сотня»? Кількість запитань до чиновників, як і рівень напруги у суспільстві останнім часом лише зростають. Втім, адекватно відреагувати на них ще не пізно!

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

18 11 2014 21:30
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ