RSS
CУСПІЛЬСТВО БЛОГИ

Психологічна травма: 12 кроків до зцілення

Війна. Існуюча, хоча ніким не оголошена. Вимушені переселенці. Крим, Донбас… Сльози і біль, безвихідь? Або вперте бажання перемогти – і віра в те, що нове життя можливе? Вибір за кожним із нас.
 
Анна Трухан та Сергій Красін (на фото) – вимушені переселенці з Луганська. Подружжя психологів, які – вже у Харкові – далі допомагають людям. Їхній досвід – це праця з клієнтами Міжнародного благодійного фонду "Карітас України" (де триває проект комплексної допомоги вимушеним переселенцям), волонтерство на "Станції Харків", допомога юним жертвам психологічних травм в проекті "Міжнародна програма розвитку дитини" і т. д.
 

В "Карітас Харків" на Гоголя, 7 приходять різні люди. Люди без даху над головою, в якій ще досі звучать вибухи мін. В багатьох перед очами – не майбутнє, а полум’я війни. Ще досі.

Вимушені переселенці потребують ліків або харчування, засобів гігієни і нового одягу. Заспокоєння базових потреб. Але якщо людина вже, так би мовити, чиста й нагодована, а біль не вщухає?.. До справи береться психолог. Відтак Анна Трухан погодилася відкрити мені трохи секретів своєї роботи. Хоча чому секретів? До уваги читача – звичайні життєві поради людини з досвідом. Просто вона точно знає, про що мова, коли говорить, що все це – "нормальні реакції". Коли вже ситуація ненормальна…

● 1 ● Психологічну травму не видно, і це робить її особливо небезпечною. Одну й ту саму травматичну подію кожен переживає інакше; хтось раніше, хтось пізніше. Скільки би часу не минуло, з наслідками травми можна і варто працювати.

● 2 ● Переживання горя, депресивний стан, безпомічна невизначеність, немотивована злоба й агресія (навіть спрямована на себе), почуття вини можуть бути наслідками душевних травм. Але не вироком: їх цілком реально подолати.

● 3 ● Травма може змінювати стосунки: між чоловіком і дружиною, між дітьми і батьками. Всі ми інакше переживаємо стрес, тому перестаємо розуміти одне одного. В складних випадках замість "може змінювати" читайте "руйнує".

● 4 ● Стаючи на шлях зцілення, ми визнаємо, що посттравматичний стан – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію, учасником якої стала людина. Негативні емоції – також природні, тому кожен із нас має на них право. Це боляче, але переживши втрату і горе, ми зможемо взяти ситуацію під контроль. І в нашій владі зробити так, щоби переживання горя було безпечним і для нас, і для наших близьких.

● 5 ● Діти в наслідок травми можуть виявляти підвищену тривожність, інколи більш зовнішньо виражену, ніж в дорослих. Енурез, розсмоктування пальців до ран, нічні кошмари – ознаки, що дитина не в стані самостійно впоратися з бідою. Тут дорослі мають пам’ятати і те, що допомога самим собі є одночасно і першою допомогою їхнім дітям. Малеча сприймає світ через батьків, потребує теплого емоційного контакту з мамою та татом, тактильного контакту та живого спілкування. Просто "здати" психологу дитину не вийде, чарівної палички в нього не має. Малюк потребує двосторонньої уваги.

6 ● Жінка в стані психологічної травми хоче виговоритися. Але витягувати подробиці подій з неї непотрібно, не провокуйте її "копатися" в ситуації. "Що ти відчуваєш? Що в тебе болить? Що змінилося для тебе зараз?" – ось той максимум питань, які варто ставити нефахівцю.

● 7 ● Чоловік, переживши біль, часто замикається в собі, вважаючи, що він не має права на "слабкість". Або не хоче визнати факту травми. Чоловіка потрібно навчитися активно і з цікавістю слухати (але не коментувати і не оцінювати його слів). Також для сильної статі важливий невербальний контакти, обійми та вияви ніжності в сімейних стосунках.

● 8 ● Як то кажуть, прості речі рятують життя. Вчасно поїсти і лягти спати, дати собі час на здоровий відпочинок – добра стратегія для того, хто хоче знову почати адекватно мислити.

● 9 ● Прийміть реальність і фактичну ситуацію навколо себе. Ніхто з нас не Бог і не відповідає за цілий Всесвіт. Навіть психологам, які пережили травматичні події, треба час від часу нагадувати старий жарт: "Чим Бог відрізняється від психолога? Бог знає, що він – не психолог…"

● 10 ● Слова "все буде добре", "я тебе розумію" можуть сприйнятися особою в посттравматичному стані, як насмішка. Звідки ви знаєте, як буде? Як можете зрозуміти те, чого навіть не пережили? Не варто, потішаючи, казати пустих слів.

● 11 ● Обійми – прекрасний рецепт в цій темі. Вони з прадавніх часів асоціюються у людства з безпекою та підтримкою, які дитина приймає вже з молоком матері. Обійми важливі і для дорослих, так само, як і будь-які інші вияви здорового емоційного контакту й діалогу. Емоційний діалог тут – це ніщо інше, як вияв любові і повноцінного прийняття людини. І ми потребуємо цих речей вже від початку свого існування.

● 12 ● Хваліть! Себе, дітей, друзів, рідних, будь-кого. Все, що зроблене добре, гідне похвали. Але щирої та розумної. Фокусування на добрих здобутках допомагає долати будь-які негаразди.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

12 06 2015 09:12
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ