Про релігію
Бог один.
Це поняття настільки величне,що людині просто не дано осягнути Його величі.І.тому для мене оті суперечки про Нього і намагання нав’язати комусь своє бачення(часом обпльовуючи опонента,як це робить дехто) просто смішні. І,видаються мізерними....
В мене під впливом деяких подій в моєму житті, протягом останніх років виробився свій погляд на світ...
Я продовжую вважати себе християнином,хоч і позаконфесійним. Храм відвідую тому,що це НАМОЛЕНЕ місце. Поважаю релігійні почуття інших,при умові,що мені не нав'язують своїх...і не зневажають. А вступати, приєднуватись до будь-кого не бажаю.
Кожного дня,вже кілька років я йду на свою прощу...так...я це називаю так.і молюсь...подумки...своїми словами. І ЗНАЮ, що ВІН мене чує..як і кожного з нас, де б ми не були...
То мої відчуття,переконання і не на пустому місці.
Переконаний, що Він завжди поряд з кожним з нас, що Він чує кожного з нас, де б ми не перебували,що б не робили,чи в якісь спільноті,чи наодинці.
В кожного своя дорога,персональна, в кожного свій хрест,персональний і перед кожним свій мур,теж персональний
І змінити цього ми не можем...
Тому й не признаю ніяких спільнот, кожна з яких, намагаючись вибороти місце в соціумі, переконує, що тільки вона (тота спільнота) побачила світло істини, що дає її апологетам сумнівне право трактувати ВСЕ і ВСЯ, копаючи ногами всіх, хто має іншу, відмінну думку. Якщо традиційним релігіям: християнству, ісламу, буддизму це питання не стоїть так гостро, то новоствореним сектам доводиться з піною на губах доводити, що вони святіші від інших сект.
А щодо переконань... в кожного свій шлях. І в сектантів теж він свій, зрештою поведінка і аргументи прихильників традиційної церкви нічим не відрізняються від поведінки сектантів. Схожого - більше. І, взагалі... читаю оте все мудрування в релігійних темах на форумах. Будь-яка релігія - це інструмент впливу на свідомість людей, що тепер називають елєкторатом,та й більш нічого.
До Віри в Бога це не має анінаймемшого стосунку - оте биття в груди п'ятками апологетів будь-якої релігії, конфесії, секти і гучномовні заяви в те,що от: "Ми пізнали світло істини, а ви всі єретики і язичники, богохульники і вубше барани!".
Офіційна церква - це та ж секта, котра розрослася до ґіґантських розмірів і панує над умами людей.
Секти поменші і троха молодші зі всіх сил туцкаються, намагаючись зайняти більше місця і урвати більше влади. Забуваючи про те,що місще зустрічі людини з Богом - у серці, в душі. І що Він там присутній в кожного з нас, будь-якого віросповідання, атеїста, грішника, у всіх, хоч не всі це усвідомлюють.
А Бог один і Він - ВСЕ. Кожна людина - це світ, з думками, почуттями, бурями, ураганами... В кожній поєднане Добро і Зло, Світло і Темрява. Можливо, занадто узагальнююче і напищено звучить, але ж так воно є. Ми всі рівні, як би парадоксально це не звучало...
Все врівноважується НИМ.
Одному Бог дає розум, красу, достаток, та не дає здоров'я. Іншому дає все, та не дає долі, варіантів безліч, а в результаті всі ми йдем до Нього, як і прийшли...голі.
Якщо існує стільки думок, версій, релігій і Бог допускає їхнє існування, то означає, що всі вони мають рацію...хм...або не мають. Дізнатись про це неможливо...тут...нам, смертним.
І ще...Ніколи Бог не відвертається від людини.
Н І К О Л И.
Трактувати можна все,що завгодно і як завгодно. Але....
Неісповідимі путі Його, невідомі ВСІ ланки отого причинно-наслідкого ланцюга...ніхто, крім Нього не знає, чому з нами відбувається...щось і, головне ДЛЯ ЧОГО. Найзапекліший, закоренілий грішник має оту ІСКРУ БОЖУ, що називається душа і, поки вона тліє, Бог поряд. І в найважчі миті життя, кожна людина звертається до Нього...подумки..на рівні почуттів, але звертається... І Бог чує...
Інша справа,що неможливо судити Його Волю з нашої точки зору...
Бо нам дано бачити і осягнути мізерну частку...маленьку цятку на кадрі....з фільму, під назвою Буття.
