Порошенко позбувся зі своєї команди людини Майдану і хорошого професіонала
Ті, хто намагаються відслідковувати події в дипломатичному світі України, вперше могли прочитати в ЗМІ про це призначення чи не в березні цього року. Інсайдери говорили про це ще з січня.
Отже, очевидно, Валерій Чалий не надто поспішав від"їжджати до Вашингтона. Або краще сказати - очевидно не хотів цього призначення.
Нічого дивного. Для втаємничених і амбіційних людей зрозуміло, що посольська посада в Вашингтоні не може порівнятися з постом глави адміністрації президента України з точки зору близькості до глави держави (спроможності впливати на вироблення рішень). Вашингтон - це почесно, це цікаво, це складно. це професійний виклик. У Вашингтоні робиться велика політика, і хороший посол може знайти спосіб реалізуватися, як то кажуть, на всі сто. Але рішення, що і як мають говорити українські посли, все ж таки приймаються на Банковій.
Якою б залежною від зовнішніх впливів на сьогодні не була наша держава, для людини, яка хоче щось досягти і на щось впливати, все ж таки краще бути в центрі прийняття основних рішень.
Валерій Чалий хотів і напевно хоче бути в центрі прийняття рішень, бо вірить, що має достатньо знань і досвіду для такої роботи. Його призначення на посаду куратора міжнародної політики в адміністрації Порошенка було ледь чи не найочікуванішим в період президентських виборів - він курував міжнародну тематику включно з протоколом в виборчому штабі кандидата в президенти Порошенка. І слід визнати, робив це дуже добре - під час закордонних турне кандидата в президенти приймали на безпрецедентно високому для України і не лише рівні - на якому не приймали навіть деяких українських глав держав. Чи це завдяки високій репутації і харизмі самого кандидата, чи завдяки професійності його зовнішньополітичного радника - це питання дискутивне. Хороших, розумних, харизматичних політиків в світі не бракує, але далеко не всіх їх під час виборчих турне приймають президенти США, основних європейських держав, Туреччини тощо. Чалий давно і серйозно займається питаннями міжнародних відносин. При цьому, як у статусі держслужбовця - від співробітника апарату РНБОУ до заступника міністра закордонних справ, так і в ролі незалежного аналітика та експерта. Щоправда власне мзсівського досвіду у Чалого практично не було. За винятком згаданого нетривалого перебування на посаді заступника міністра при міністрі закордонних справ Порошенку. До речі, ця блискавичність мзсівського досвіду, на мій погляд, зіграла радше негативну роль - не дозволила ні Порошенку, ні Чалому отримати повне уявлення ні про систему МЗС, ні про дипломатію, зате стала для них підставою думати, що в цій сфері вони вже усе бачили, знають і можуть. Обоє, як на мене, помиляються. Тим не менше, цей нюанс зовсім не переважує низку інших вагомих аргументів на користь професійності і знань Чалого.
Думаю, що призначення Валерія Чалого на посаду заступника глави адміністрації президента було логічним і з точки зору наслідків Майдану та Революції гідності. Дозволю собі ще одну (але не останню категоричну думку) - на відміну від самого Порошенка, усім добре відомо, де під час Революції був Чалий, яку займав позицію, які принципи обстоював. Нехай це звучить дещо патетично, але Чалий був людиною Майдану.
І ось Порошенко вирішив його позбутися. Саме так, адже ніхто не відправляє за вісім тисяч кілометрів досвідченого і талановитого радника, інакше, ніж з метою позбутися його.
Особисто для мене це не стало несподіванкою. Не лише тому, що про можливий від"їзд Чалого я вперше почув ще у минулому році. Думаю, Чалий виявися занадто норовистим у розумінні Порошенка. Справа в тому, що Чалий давно і добре знає президента, аж до якихось нюансів чи подробиць, які дозволяють йому вважати, що Порошенко мав би до нього дослухатися. Але, судячи з усього, Порошенко не вважає, що у нього можуть бути такі підлеглі.
Можна пригадати, що минулого року під час формування адміністрації президента указ про призначення Чалого був оприлюднений чи не найпізніше (і абсолютно точно - на кілька тижнів пізніше після перших кадрових призначень, зокрема, Ложкіна). Це був перший дзвіночок. І втаємничені розповідають, що зовсім не випадковий - на перших порах Чалий дозволяв собі мати, а головне - висловлювати на нарадах, власну думку з приводу питань війни і миру.
І хоча з Чалим радились з приводу кандидатури на посаду нового, після Дещиці, міністра закордонних справ, вже на початку вересня в АПУ отримав призначення радником президента колишній перший заступник міністра закордонних справ Руслан Демченко. Є підстави думати, що Чалий не був у захваті від цього, але перешкодити цьому призначенню не міг. Таким чином, в АПУ опинився ще один міжнародник, який за формальними (і лише за формальними) ознаками нічим не поступався Валерію Чалому. Р.Демченко швидко зайнявся тим, заради чого і прийшов в АПУ - під диктовку росіян занотував текст мінських домовленостей. Склалося враження, що після того Валерій Чалий більше серйозно не займався нашим ворогом, а зосередився на друзях.
Так що думаю, сьогоднішній указ президента викличе щире задоволення на Смоленській площі.
А Порошенко позбувся зі своєї команди людини Майдану і хорошого професіонала. А проблема в тому, що з тих дипломатів рангу Чалого, хто може претендувати на вакансію заступника глави адміністрації президента України, таких, хто щиро і недвозначно проявив себе під час Революції гідності, і чий патріотизм і професійність не викликають жодних сумнівів, напевно, більше і немає. І це біда, яку ми ще відчуємо у найближчому майбутньому.
Щодо нової посади - щиро радію за Валерія Чалого. Якщо він позбудеться надмірної серйозності у ставленні до своїх посад (надмірна - аж до втрати почуття гумору), то має усі шанси бути у Вашингтоні успішним. Снобів у Вашингтоні вистачає. Але успіху в Америці досягають ковбої. Останнє чим має бути посол України в США - це бюрократом. І є сподівання, що дух аналітика, експерта. багаторічного члена центру Разумкова допоможе Чалому знайти у Вашингтоні достойне коло співрозмовників і однодумців.
Традиційно бурчливі українці (я теж такий) вже пробували висловитися, що мовляв, у Чалого якась не така для Вашингтону англійська. Це дурниці. По перше, не думаю, що з англійською у Чалого є якісь проблеми, а, по-друге, в країні емігрантів англійська мова ніколи не була таким мірилом, як у Великобританії. Зате Чалий знає людей в Україні. І в уряді, і поза урядом, що дозволятиме йому бути прекрасним та ефективним комунікатором, як на офіційному, так і на неурядовому рівнях. Також стане у пригоді В.Чалому і його енергійність та далекоглядність у просуванні нових проектів. Людина, яка є одним з організаторів та засновників Кризового медіа-центру, знає як це працювати в умовах браку ресурсів, часу та тиску обставин. Знадобиться у Вашингтоні широка ерудиція та обізнаність, яких не бракує у новопризначеного посла.
Загалом, з усієї посольської плеяди призначень періоду Порошенка справді вдалими є призначення Валерія Чалого та Олега Шамшура.
Отже, без надії спостерігатимемо за розвитком ситуації на Банковій та, сподіваюсь, що з задоволенням слідкуватимемо за успіхами нового посла України в Вашингтоні.
У добру путь.
