Подолати п'яту колону
Комуністи у Верховній раді не вшанували жертв Голодомору вставанням. Напевно вони самі не розуміють, що такою поведінкою вони відкрили своє справжнє лице. Як би вони не ставилися до причин цього злочину проти людства, моральні принципи мали би взяти гору над політичними догмами. Тим не менше, жест неповаги не тільки до жертв, але і до національних принципів був зроблений. Цей факт має стати причиною більш уважного ставлення до цієї політичної сили.
Є усі підстави думати, що існування компартії в Україні добре демонструє формальне розуміння демократії, коли вважається, що кожен має право на публічне висловлення власних думок. Однак не можна абсолютизувати демократичні цінності, бо демократія не самоціль, а інструмент для забезпечення суспільної стабільності і справедливості, захисту від насильства та зловживань. І, якщо демократичні інституції забезпечити такого існування суспільства не можуть, то в суспільстві рано чи пізно почнеться сповзання форми правління у бік авторитаризму, що ми тепер і бачимо в Україні.
Компартія України, приваблюючи найбільш темну частину суспільства демагогічними гаслами і прикриваючись державними прапорами, фактично веде злочинну антидержавну політику. Перефразовуючи Троцького, можна сказати, що Симоненко як лідер комуністів є професійним експлуататором найбільш відсталої частини суспільства. І якщо вже знайшли можливість ізолювати Тимошенко, то Симоненко заслуговував би на таку долю ще більше, незважаючи на те, свідомим чи несвідомим ворогом України він є. Але, очевидно, існування такої деструктивної політичної фігури вигідне і владі, і опозиції, не кажучи вже про недоброзичливих сусідів. А з другого боку і в самому суспільстві не вбачається особливої небезпеки в існуванні такого політичного атавізму.
Звичайно, до влади комуністи не прийдуть ніколи, це розуміє більшість громадян України, тому ставиться до них байдуже, але шкода від їх діяльності до кінця не усвідомлюється і тому з їх впливами на суспільну свідомість ніхто не бореться. Так сталося, що в Україні увесь народний гнів спрямовується проти існуючої влади, хоча кожна влада не може мати антидержавної мети в силу свої залежності самої держави. Як би там не було, керівництво держави ніколи не демонструє відвертого непошанування національних цінностей, як це роблять комуністи. Отож, аморальність, цинізм і часом глупота лідерів цієї політичної сили мали би стати об’єктом гострої критики з боку патріотично налаштованої частини суспільства. І з політичної точки зору це було би розумно, бо головний удар по противнику треба наносити у найбільш слабку його ланку.
