Пам’ятник підрахуйству
Відтепер, шоб бути увіковіченим у бронзі не потрібно бути ні відомим поетом чи письменником, винаходити якісь надважливі речі чи медичні препарати. Не потрібно навіть бути видатним політичним діячем. Потрібно просто вступити в Партію регіонів, вміти чесно брехати і мати всіх в носі. І вуаля. Кілька тисяч зелених і ти увіковічений в бронзі. Опозиціонери гризуть нігті. Та шо там, сама Тетчер, мати Тереза чи Гавел курять нервово в стороні. Адже незважаючи на свої досягнення вони ше й досі не увіковічені в бронзі. Дарма, шо вже відійшли у вічний світ.
А от Сергій Ківалов просто лащиться від себе. Ше би нє. Хлоп, якого ше кілька років вся країна була готова порвати як мавпа газету, тепер увіковічнює себе бронзовим бовваном. Манія. Шо тут ше скажеш. Переживши час помаранчевих накінець хлопака здійснив дитячу свою мрію – встановив метальового Сергійка Ківалова на території Національного університету "Одеська юридична академія". Ше й суддівську мантію та академічну шапочку незабув нап’ялити на себе. Тепер в хвилі стресу від тяжкої депутатської роботи чи суму Сергійко зможе приїжджати до свого боввана і еякулювати на себе. Навіть Кравчук, Кучма, Ющенко і Янукович не додумалися до такого. А от Сергійко молодець. Знає, де грошима потрусити. І фігня, шо в країні м’яко кажучи дупа. Зато болванчик нікому не потрібний і тупорилий з’явився.
Звісно, кожен дуріє по-своєму. Але вражає цинізм вже тої дурки. В якій нормальній би державі, людина, яка злочинно впливала на хід виборів встановлювала б собі пам’ятник??? Та найбільше її радість була б, шоб в тюрмі її пєтухом не зробили. Але то ж Україна, панове. А ми – українці. Ми будемо прогинатися, терпіти. В нас плюватимуть наші ж чиновники, а ми мило їм усміхатимемось. Чому?
