Небезпеки децентралізації від влади
Сьогодні в Адміністрації Президента відбулося засідання Національної ради реформ. Велику стурбованість викликає інститут представника президента на місцях – префекта. Варто було б ознайомитись з безпосереднього закону про повноваження такого інституту префектури, але оскільки його немає, то залишається «чути владу» через ЗМІ. Більше того, понад місяць тому голова Конституційної комісії та Верховної Ради В.Гройсман зазначив, що буде створено сайт цієї Комісії, на якому всі бажаючи можуть залишити свої пропозиції з даного питання. Але, нажаль, й досі немає такого сайту.
На сьогоднішньому засіданні Національної ради реформ, голова Верховної Ради В.Гройсман сказав, що у разі невідповідності рішень органів місцевого самоврядування Конституції та законам України, президент матиме право усунення такого органу самоврядування після подання на конституційність такого рішення до Конституційного Суду, а також призначення нових виборів. У цей час (аж до року) може здійснювати владу на місцях представник президента – префект. При всьому цьому, згідно запропонованих змін до Конституції України, цей представник президента здійснюватиме координацію взаємодії територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також здійснюватиме нагляд за відповідністю Конституції та законам України актів органів місцевого самоврядування та територіальних органів центральних органів виконавчої влади. Варто враховувати ще і той факт, що у цих неконкретних повноваженнях, такий представник президента (префект) призначатиметься та звільнятиметься особисто президентом. Також, цей представник (префект) відповідальний, підзвітний та підконтрольний лише президенту. Тобто, порушується баланс влади у призначенні такого високопосадовця особисто главою держави.
Більше того, розуміючи систему балансу влади, виникає риторичне запитання, чи повинен президент призначати свого представника на місцях який координуватиме місцеві органи центральних органів виконавчої влади? Адже президент є главою держави, а не головою виконавчої влади. То, якщо і має від влади бути інститут представника держави по координації взаємодії територіальних органів центральних органів виконавчої влади, то його мав би призначати прем’єр-міністр (як голова виконавчої влади в державі), а не президент.
Законодавцю варто конкретно визначити що вкладається в термін «координація» територіальних органів центральних органів виконавчої влади, адже суть саме в дрібницях, які матимуть далеко не дрібні повноваження та наслідки їх впровадження у цих високопосадовців.
Тому, поки немає чітких та конкретних повноважень представника президента на місцях, про реальну децентралізацію говорити зарано. А поки що складається враження, що у нас відбувається не децентралізація влади в умовах парламентсько-президентської республіки, а навпаки централізація в умовах президентської форми державного правління.
