(Не) наші ГРУшники
Після того, як в мережі ще від літа 2014 року "гуляли" фотодокази російської присутності на Донбасі, одним із можливих пояснень, яке застосувала російська влада, стала розповідь про начебто "добровольців" з числа патріотичних громадян РФ, які вирішили врятувати братів "республік" від зазіхань київських властей (начебто є ще якісь =)).
Однак у випадку із затриманням спецназівців ГРУ РФ біля селища Щастя на Луганщині склалася дещо інша ситуація. Справу не дали "замняти" звичайною констатацією факту "Затримали. Ведеться слідство". Через поранення середньої важкості росіяни потрапили у руки українських лікарів, а далі, можливо через страх "бути розібраними на органи", (одного навіть оперували без наркозу) ГРУшники розповіли все на звичайнісіньку камеру присутнім військовослужбовцям. Відео одразу потрапило в мережу Інтернет де лише за декілька годин набрало кілька сотень тисяч переглядів не лише в Україні, але і за кордоном.
Можна лише припустити, як би розвивалися події, якби справа не набула розголосу. Лише за неофіційною інформацією, яка де не де виринає із закритих джерел (цікаво, що оприлюднюють її російські журналісти) від початку бойових дій на сході України було затримано, а потім обміняно на українських військових понад 150 військовослужбовців РФ. Обставини їх затримання та видачі навряд чи стануть колись відомими, якщо стануть взагалі. Запит суспільства вочевидь змусить вище керівництво держави коментувати таку інформацію.
Від часу документального фіксування РЗК "Бук" з якого російські військові збили малайзійський Боїнг-777 у небі над Торезом, затримання російських військових є чи не найбільшим прорахунком росіян за час військової компанії на Донбасі, адже вони є прямим свідченням прямої участі РФ у конфлікті на Донбасі.
Всі сміховинні відхрещування Росії від своїх військових виглядають надто банальними і непереконливими. Чергові заяви Росії про свою неучасть у конфлікті та присутність на Донбасі лише "добровольців", чи "військових у відпустці" дає цілком легальні підстави українській прокуратурі інкримінувати затриманим звинувачення у найманстві та тероризмі, що передбачають досить великі терміни ув'язнення. ( Дія Женевської конвенції про військовополонених на них не розповсюджується). Фактично, без визнання РФ своєї участі у конфлікті та юридичного оформлення війни, ГРУшники мало чим відрізняються від банд "казаків" та "ополченців", якими наповнились квазіреспубліки.
Та й називати затриманих Олександрова та Еровєєва «військовополоненими», як це в один голос роблять вітчизняні ЗМІ, - з точки зору міжнародного права є чистим абсурдом.
Затриманих російських військових можна і потрібно використати для чергового доведення міжнародному співтовариству прямої участі РФ на Донбасі. Мова йде навіть не про лідерів європейських країн (які, без сумніву добре розуміють хто за цим стоїть), а про парламентарів, представників політичних сил зрештою суспільства.
Ініціатива МВС по перекладу зізнань ГРУшників цікава, але її явно недостатньо. Цим спеціалізовано має заяматися міністерство інформаційної політики, яке нажаль і досі мовчить. Зазначимо, що від часу затримання - пройшло декілька днів.
от і все чим займалося міністерство останніми днями.
printscreen вебсайту Мінінформ політики
Українській владі не слід також забувати і про цінність, яку військові становлять для Росії. Саме тому російське Міноборони зараз рясніє повідомленнями, що насправді це КОЛИШНІ військові і активно проштовхує байку з "міліцією ЛНР". З боку радника голови МВС пана Геращенка днями прозвучала пропозиція обміняти ГРУшників на Надію Савченко та 400 українських полонених.
Та теоретичний обмін російських спецназівців на українських заручників у Росії навряд чи можливий. У випадку такого кроку - Росія б фактично визнала, що 1) бере участь у війні на Донбасі; 2) утримує в полоні Савченко, Сенцова та десятки інших українців.
А що означає життя двох військових у для держави у розрізі російської історії питання швидше – риторичне.
Чи використає влада України черговий козир, який опинився у її руках, - поки що незрозуміло. Та будь яке зволікання в інформаційній війні, так само які і в умовах на полі битви може виявитись трагічним.
