Не будьте страусами
Тільки в Україні все не так. Все надто бутафорне. Правильні мітинги, правильно організовані зустрічі із виборцями, куди запрошують лише правильних людей, правильні інтерв'ю для правильних засобів масової інформації... Все робиться так, щоб зобразити кандидата таким, який він є на рекламних щитах: у вишиванці, усміхається, тримає в руках прапор України на мітингу. Він такий близький, такий свій, такий українець.
Ця правильність набула таких масштабів, що в людей нема вже на що вішати чергові порції макаронів. Все б нічого, якби усі ці усміхнені "опозиціонери" справді мали такі переконання. Але ж насправді так не є. Насправді, коли люди задають їм незручні питання під час зустрічей, то таких відразу оголошують провокаторами, агентами, яких на зустріч заслала влада. Контакт із реальністю для таких кандидатів є болючим і неприємним.
Що й казати, якщо я, журналіст, не можу добитися двох слів від узгодженого, бо той постійно в зустрічах, на нарадах або просто не бере слухавки. Іншими словами, чоловік "морозиться", бо відчуває, що його запитають щось неправильне і на що він не знатиме, що відповідати. А можна щось ляпнути і позбутися місця у списку або округу.
"Опозиціонери", прокидайтеся, бо чого ви варті, якщо далі будете продовжувати ховати голову в пісок?
