Ми зберемося знов, коли буде потрібно

Вчора в обід, коли на Майдані догорали шини, пройшовся по першій лінії "Глобуса" і при виході з боку кінотеатру "Україна" побачив кількох хлопців у камуфляжі. Вони сиділи в холодку, пили пиво і серйозно щось обговорювали, щедро посипаючи татарською лайкою.

Потім споглядав, як ще кілька вже старших чоловіків, які також метушилися і щось там вирішували, сварилися, як мені здалося, вони теж були "під градусом".

Це я до чого? Пам'ятається мені, що ми з Вами, коли боролися проти межигірського м'ясника і його зграї, не мали часу пити, а точніше, бажання не мали. Та й не до того нам було. Ми розважалися, але по своєму, за допомогою творчості та спілкування за тисячами людей, які з'явилися в наших життях...

Я проти того, щоб сакральне для нас місце перетворювалося на звалище і скопище п'яниць та нероб. Воно реально не контролює владу, як це дехто каже.

Я абсолютно впевнений в тому, що ми зберемося знов, коли буде потрібно.

Я теж не довіряю Порошенкові. Він хитріший за Януковича, але не сильніший.

Якщо з проїжджої частини приберуть намети, це не стане кінцем Майдану. Якщо бруківка повернеться на місце, це не означає, що ми не дістанемо її знов для того, щоб використати за призначенням, яке для нас тепер вийшло на перше місце. Якщо з Майдану приберуть шини, це не означає, що ми не принесемо їх знов.

Я не хочу, щоб Майдан став алкомайданом, а сліди Небесної Сотні затоптувала сотня алкогольна.

Все повинне мати розумні межі і не потрібно кидатися в крайнощі. Палатки приберуть, ми залишимось. Ми нікуди не зникли і не зникнемо. Не обов'язкового там жити фізично, адже ми живемо там морально.

Отже, алкомайдан мусить піти. Залишитися мають громадянські інститути, залишися фізично мають їх представники, але не в антисанітарії, не на звалищі.

facebook, twitter