Між ними і нами

Її немає. Як і особливого середньостатистичного мешканця Донбасу, що хотів би «федералізуватися», «сепаруватися», «приєднатися». Говорити так про весь регіон і всіх тамтешніх аборигенів, - все одно, що будувати лікування на середньостатистичній температурі медичного стаціонару.

Натомість є інша війна. Повномасштабна війна Росії проти України. Без жодних евфемізмів і метафор на кшталт гібридна, комбінована etc. Так, неоголошена, віроломна. На такому прикметнику любили акцентувати свої характеристики початку совєтсько-німецької війни московські історики, не маючи відваги та й можливості сказати всю правду, - на чому ж таки базувалася «віра». Чи не на пакті «Молотова – Ріббентроппа», чи не на спільних парадах вермахту і славної РККА?

Отже, йде війна. І тут варто бачити різницю між агресором і жертвою. Бачити чітко і проартикулювати це бачення однозначно. Як це зробив, до прикладу, у п’ятницю прем’єр Ізраїлю Биньямін Нетаньягу, звертаючись до нації з приводу чергового загострення палестинсько-єврейського протистояння. «Ми розробляємо системи ПРО для захисту наших громадян, а вонивикористовують своїх громадян у ролі живого щита для ракет. Вони стріляють без розбору у наших громадян, у нашы міста, іноді випадково втрапляючи у вояків, ми ж завдаєм удари тільки по бійцям ХАМАСу, іноді випадково, не навмисне завдаючи шкоди цивільним особам. Це я пояснюю останніми днями лідерам провідних країн світу».

Мені закидатимуть, - це без сумніву, - мовляв, в зоні АТО потерпає мирне населення. Ніхто й не заперечує. Та слід зважити на одну деталь. Ті, хто сьогодні й справді змушений ховатися у погребах, не спати ночей під залпами Градів, ті, хто нині ремствує з приводу нестачі хліба і води, - так от, більшість з нинішніх жертв ще вчора почувала себе вершителями доль країни – «годувальниками», що виплекали для всіх нас безцінного золотого Батона. «Парня со стєпі данєцкай». Коли він утік, обдерши, мов липку усіх мешканців України, зі своїми фанатами включно, - нинішні «жертви війни» хутко знайшли йому замінник. Хіба це не вони волали «ура» «асвабадітелям» із батальйону «Восток», хіба не вони нацьковували гіркіних, бородаїв та інших «чеченів» на проукраїнських сусідів-активістів?

За великим рахунком Донбас нині платить за тривалі і безвідповідальні лінощі. Не фізичні, бо гарувати в копальні – то пекельна праця. За сон розуму, схованого не в черепах, а подалі - у шлунках, аби не провокував розбиратися у складнощах сучасного світу. Аби не муляв докорами про вічне підпорядкування криміналітету, про можливість омріяної «халяви», про комфортність тупого, майже тваринного існування. "Гріх лінощів традиційно вважається російським ("обломовщина"), про що окрема розмова, - пише священик Яков Кротов. - Але навіщо, у будь якому випадку, такий гріх українцям?!". Хіба би тим, хто зачарований північними сусідами...

Ось чому останнім шансом втримати цей статус кво для більшості мешканців Лугандону стала Росія. «Родіна слонов», вирощена на міфах про те, що їй хтось завжди щось винен, що мудрий цар – це ліпше, ніж «цар» у власній голові, що газ, нафта і ядерні боєголовки – то найкращий рецепт процвітання у світі, який вже давно живе геть іншими цінностями.

Вони – східняки, вже пізнали й Росію. І вжахнулися. Було від чого.
Тепер у їхніх душах пустка, розпач і повний хаос. Прийшли «правосєкі» (бендеровци, фашисти), нагодували, вимили, заспокоїли. Ба більше, - у чималої кількості залишенців Донбасу, у тому ж таки «бендерівському полоні» - у Львові, Києві, Вінниці, - перебувають рідні, діти, внуки... 
Тепер їм час вибирати. Серед іншого – й батьківщину. Якої, як переконували стоп’ятсот літ, у пролетарів немає. Якщо у цьому виборі вони послуговуватимуться аргументом дармових сосисок з рук українських нацгвардійців, - пацієнт безнадійний. Сподіваюся, що вони нарешті знайдуть інші мотиви.

Ігор Гулик, головний редактор "Львівської газети"

Замість P.S. "У 1945 році Берлін був перетворений на купу щебеню, а малолітніх дівчат переможці гвалтували тисячами. Чи розуміли у цей момент їх батьки, що руїни і безчестя - це наслідок їх свідомого вибору, зробленого у 1932-33 роках? Вони проголосували за Гітлера і тим запустили ланцюг подій, що призвів до знищення Німеччини. Ця катастрофа була результатом їх вибору... Так от, дорогий Донбасе, коли у 2004 році ти голосував по 104% на дільниці за Януковича, ти зробив вибір, який запустив ланцюг подій, що привів до твоїх домівок війну. 12 481 266 осіб проголосували у 2010 році за Януковича. Ця війна сьогодні - це ваш вибір вчора". Із FBOleksandr Zinchenko