Маленькі історії великого Майдану
Пригадався один випадок, який стався 5 грудня на початку відбудови нового Майдану і фактично ще не було чітких узгоджених дій і структур. Наш командир зайшов до намету, який стояв у той час на клумбі та слугував складом для продуктів, і побачив, як один старший чоловік копає яму, відповідно поцікавився для чого він це робить. І почув несподівану відповідь: «А де ми картоплю будемо тримати?» Мовляв, нам тут стояти довго. Зима, а картопля може померзнути, тому потрібен льох. Очевидно, що командиру забракло слів, щоб заперечити очевидний факт. Яму, ясна річ закопали, льох не збудували.
Намагання так званих провладних аналітиків переконати всіх, що люди довго не витримають і розійдуться, зазнало фіаско. Ще дуже «мудрі» експерти переконують, що Майдан заважає киянам. Під час чергового наповнення водою з бювету п’ятилітрових бутлів, яких потрібно зазвичай 50–60 штук для майданної кухні, підійшли дві двірнички і поцікавились, де можна записатися до об’єднання «Майдан», бо їх товаришка вже вступила, а вони чомусь не знайшли намету, де здійснюється запис членів організації. Ще вони нас запевнили, що на суботу і неділю киян на Майдані буде значно більше. До розмови долучилася огрядна жіночка і була шокована, що воду мусимо в такий спосіб носити для потреб табору. На кінець розмови досить емоційно висловила свою повагу майданівцям. Мій товариш зауважив, що якщо влада додумається перекрити воду, то кияни будуть приносити воду в п’ятилітрових бутлях заради принципу.
Подібних історій міг би розповісти сотні. І всі вони є складовою великої перемоги великого народу. На Майдані кожен не просто вірить, а знає, що диктатуру буде повалено.
Андрій Скоп, редактор газети "Своє слово"
