Критики "Майдану" грають на руку владі
Ось його основні пункти:
1. Посіяти недовіру, заздрість і ревнощі між активістами. Знову налаштувати всіх проти опозиційних політиків.
Тези, які вони висувають: НОМ - це креатив опозиції, опозиція ляклива і ні на що нездадтна, опозиція ображає активістів Майдану, вони рвуться до влади, вони всі однакові.
Їхня основна видима ціль: руками (голосом, текстами) активістів остаточно заплямувати опозицію. Мега-ціль: домогтися, аби громадські активісти висунули власного кандидата на 2015. Звичайно ж, широковідомого в межах ФБ і мало відомого поза його межами.
Контр-аргументи:
1) Опозиція росте і змінюється. Я бачив їх на Майдані, при захисті барикад. Я трохи пожив на світі, і знаю, що такі емоції, страх і радощі - не змоделювати політтехнологам. Так, вони люди з власними помилками. Так, вони поки що тільки відходять від свого сприйняття ролі опозиції - трохи поборюкатися за трибуною у ВР, піти до Шустера і поїхати відпочивати у свої вілли. Але відходять! Стають бійцями, ще поганими, але стають. І херня повна оті всі розмови, що, мовляв, опозиція домовиться з владою. Якщо з Ялинковичем не можуть домовитися олігархи і його оточення, то як з ним домовиться опозиція?
2) Цим людям (опозиції) треба дати шанс і підтримку. Якби там не було, вони - єдині, хто зможе скласти конкуренцію Януковичу в 2015 році. Я не вірю в "розкрутку" маловідомого активіста. Громадські рухи вкрай потрібні для контролю дій опозиції, для генерування ідей, для організаційних дій. Але найстрашніша помилка сьогодні - протистваляти громадський сектор і політиків. Вираховувати, хто більше зробив для Майдану, хто більше ночей тут провів. Давайте згадаємо, що Україна - республіка, що в перекладі з латини означає "спільна справа".
2. Локалізувати Майдан. Саме так, зараз основна ціль влади - не випустити Майдан поза майдан Незалежності. До цього Майдану влада вже звикла. Так, вони посмикуються (подбородок) при згадці про нього, але принаймні для них все вже стало передбаченим. Тут його можна обнести Беркутом, курсантами, комунальниками. Інша річ поширення громадського спротиву в регіони. На локальні Майдани не стане ні прокурорів, ні Беркуту. Локальні Майдани в регіонах небезпечніші встократ. Бо саме на місцях люстраційні списки виглядатимуть особливо грізно. Адже всі клієнти із тих списків (прокурори, мєнти, судді, директори підприємств і бюджетних установ) живуть поруч, ходять в тіж самі що й ми торогові центри, церкви, ресторани. Їхні родичі претинаються з нами по роботі/бізнесу/хоббі. І тут так просто суспільну думку (яка може виразитися і відмові обслужити/продати і т.п.) іґнорувати нереально. До того ж, саме на місцях активісти матимуть міцний тил - родичів, друзів, матеріальну підтримку, ЗМІ. Тому зараз і є таке шалене намагання дисредитувати НОМ, аби цей рух не ширився регіонами, особливо на Схід і Південь.
Тому, друзі - думаймо перед тим, як обурюватися, писати гнівні пости. Давайте спершу комунікувати з тими, ким ви незадоволені, комунікувати особисто - всі вони є у ФБ. Щоби ми не стали на традиційні українські граблі підкладені владними політтехнологами.
