Коли брехня робить з людей ідіотів
Лише тепер, на четвертому році правління «Баті усєя Данбасса», українці можуть переконатися, кому вони вручили у руки кермо європейської держави. Надто ж, після критичних днів, - Майдану, - коли повадки владної команди почали вилізати, мов шило із мішків.
Звісно, ми й досі знали вибрички Каліснічєнкі, Табачніка та їже з ними. Але те, що вчилини учора двоє високо посадовців – перший заступник міністра культури Тимофій Кохан і віце-губернатор Луганської області Едуард Лозовський не вписується у жодні рамки.
Ні, таки має рацію соціальний філософ Олег Покальчук, пишучи в останніх своїх блогах про рух країни «навспак у середньовіччя». «Падаючи навспак, бачимо тільки тьмяний віночок зірочок євросоюзівського стягу. І дуже цьому раді. Це – більш ніж дивна ситуація, у якій достатньо пересічний цивілізаційний етап розвитку обожнюється. А неймовірної сили екзистенція Майдану, гідна нового «Міфу про Сізіфа» Альбера Камю, сприймається як фоновий шум і неполіткоректна перешкода на шляху до сміховинних «круглих столів».
Що міркував собі пан Кохан, погрожуючи Українській греко-католицькій церкві забороною діяльності за служби на Майдані? Чи знає цей чиновник взагалі історію УГКЦ і тих, хто десятиліттями у сталінсько-хрущовсько-брєжнєвському підпіллі довів незборимість своєї віри? Чи взагалі – адекватний цей чоловік, який розкидається схожими «анафемами», дратуючи не на жарт мільйони вірних УГКЦ не тільки в Україні, але й у всьому світі?
Я розумію, влада хотіла б мати кишенькові конфесії, на кшталт тієї, що її отримав Путін. Але в Україні такі забаганки можуть обернутися далебі не страхом (Святослав Шевчук акурат напередодні Різдва висловився про те, що спільнота, хай поволі, але долає цей страх), а катастрофою для команди, яка плекає ілюзію всесилля і безкарності.
Що цікаво – той же Мінкульт роками не зауважував бурхливої антизаконної діяльності Іллі Догнала та його незареєстрованої секти. Провідник догналітів, попри судове рішення про депортацію, дуже вільно почувається в Україні, а його вірні вручають випадковим перехожим листівки із закликом свого вождя до президента сусідньої держави з прямою вимогою військової атаки України. А ось звернення проти УГКЦ на Майдані від догналітів у Мінкульті одразу побачили і зреагували...
А тепер – про віце-губернатора Луганська. Лозовський, вочевидь, не такого калібру, як перший заступник міністра. Однак заклик Едуарда Мойсейовича у фейсбуку розстріляти мирний Майдан та прямі інструкції діяти за зразком Жукова в Одесі 1946 року видають у ньому тип особливого збоченця, тип, який, здається, залишився у твані історії 1937-38 років.
Я завжди думаю, чи прораховують люди, у випадках, схожих до наших, наслідки своїх слів і дій. Чи здатні вони сісти на кілька хвилин, порахувати до 15-и, поміркувати, хто вони, які посади обіймають, ким можуть стати завтра, як і перед ким доведеться відповідати за свої вчинки? Може, є категорія осіб, у яких відсутня ця потреба самоаналізу, атрофоване відчуття часу, місця, де їм випало жити. Якщо так, - питання знімаються. Але, у такому випадку постають інші – зокрема, хто їх тримає на цих посадах, і хто відповідатиме за своїх підлеглих, якщо вони не здатні навіть на елементарну людську рефлексію?
Замість P.S. "Боже, дай цим людям розуму! Церкві, якій за останніми даними довіряють дві третини громадян України (всього - 64,5%, 41,9% - переважно довіряють і 22,6 - цілком довіряють) ставить ультиматум уряд, якому не довіряють дві третини опитаних (всього - 65,8%; зовсім не довіряють - 40,0%, переважно не довіряють 25,8%). Мабуть "ну дуже розумні" мінкультівці вирішили, що треба повністю делегітимізувати владу в очах українських громадян. (Дані дослідження проведеного Фондом Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" та соціологічною службою Центру Разумкова з 20 по 24 грудня 2013 року. Опитано 2010 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки - 2,3%)" Валерій Чалий, заступник генерального директора Інституту Разумкова з міжнародних питань.
Ігор Гулик, головний редактор "Львівської газети"
