Кого стратить український термідор?
Як на мене, Майдану слід негайно дистанціюватися від чинних політиків. Ті використовували і використовують його заради своїх, немайданного масштабу, цілей, як інструмент тиску на владу, але, далебі, не задля втілення вимог протестувальників. Усі ці парламентські танці, безумовно, передбачають зміни, - якщо, звісно, стануть реальністю, - але… Скажіть, який стосунок має фактично бюджет-симулякр до справедливого прагнення Майдану покарати винних за ніч проти 30 листопада? Або ж неймовірна колотнеча у стані опозиціонерів довкола «єдиного кандидата» на вибори’2015 до прямої, як новорічна ялинка у центрі столиці, вимоги того ж таки Майдану гнати геть нинішню владну команду на чолі з ВФЯ негайно і безапеляційно?
Я ще раз наголошую на тому, про що писав і говорив неодноразово. Майдан – це вирок усім політичним елітам, які паразитують в Україні Вирок не трибуналу чи якоїсь там формальної інституції. Це – вирок часу, поколінь, зусиллями яких і зібрався Майдан. Він – не «народне ополчення» за котрогось обраного під килимом і за горнятком кави, він проти – режиму, системи, збанкрутілої влади, дезорганізованої і безтолкової опозиції, проти країни, у якій досі комфортно жилося армії політичних ошустів.
Однак проблема «проти» абсолютно не вичерпує сенсів Майдану. Він – «за». За нову країну, за вирозумілий і цілком природний для цієї країни вектор руху, за нову суспільну угоду між загалом і владою, зрештою, за те, що завжди написано на гаслах будь-яких революцій – свободу, рівність і братерство. Рівно ж як «за» те, щоб врешті-решт сумнозвісну невідворотність («плодами користають негідники») списати в архів.
Майдан – це громадський здвиг, але, як на мене, він ще не свідчить про народження громадянського суспільства. Радше - це ембріон, який має потенцію до розвитку лише за умови поживних «довколаплідних вод». А хіба можуть бути такими технологічні випари із передвиборчих штабів або партійних чи офіційних медій?
Та ні, - Майдан мусить витворити власну філософію, або, принаймні, списати її із готових формул успішних попередників. До прикладу, польської «Солідарності», руху чеських інтелектуалів на чолі з Гавелом… Хіба мало зразків, - близьких і територіально, і недалеких часово?
Якщо це вийде, тоді можна очікувати на український «термідор». Та мусимо бути готовими до того, що на гільйотині стоятиме країна – та, що її знаємо досі, звична і огидна у своїй недолугості, та, яку ненавидимо і до нестями любимо водночас. Із Майданом включно...
Ігор Гулик
*Термідор (фр. thermidor, від грец. θέρμη — тепло, жар та δῶρον — дар) — одинадцятий місяць (19/20 липня — 17/18 серпня) французького республіканського календаря, встановленого Конвентом у Франції. Він діяв з жовтня 1793 по 1 січня 1806. Також термідором називають контрреволюційний переворот, що стався 9 термідора ІІ року (27 липня 1794 року), внаслідок якого було ліквідовано якобінську диктатуру і встановлено панування великої буржуазії. В переносному сенсі слово «термідор» означає знищення революції та її завоювань руками самих революціонерів, а не її супротивників.
Ігор Гулик, головний редактор "Львівської газети"
