Хто хоче загарбати світ?
11 січня 2015 року лідери світових держав очолили в Парижі Марш єдності, присвячений пам’яті жертв терактів 7 та 9 січня. Нічого подібного в Києві наприкінці лютого минулого року українці не побачили.
Європа впереваж мовчала. Найвищі європейські достойники не спромоглися масово вшанувати Небесну сотню, як це сталося після вбивства французьких журналістів.
Згадалися емоційні, але напрочуд влучні рядки Дмитра Павличка, написані ще 2009 року:
Будуються нові газопроводи
В обхід материка – по дну морів,
В обходи української свободи –
До хитрих європейських прапорів.
Та буде ще Європа, курва хижа,
Здивована, побачивши з вікна,
Як танки йдуть по вулицях Парижа,
Чужі, немов залізна сарана…
Sic! Сьогодні не лише радикальний ісламізм є загрозою світові. "Умоглядні версії, що редакцію розстріляли за карикатури трирічної давності на пророка Мухаммеда або на лідера "Ісламської держави", не більше ніж спроба замести сліди спецслужб Росії. <…> Істинна причина нападу на редакцію ‒ війна розпочата Путіним. Він вважає Олланда політичним і психологічним слабаком, якого можна змусити піти на поступки, а заразом і допомогти просуванню Марин Ле Пен не лише грошима" (Сергій Климовський).
Відомий французький славіст і політолог Елен Блан у книзі "Родом із КГБ. Система Путіна" наводить низку вражаючих фактів, які свідчать, що реальну загрозу для Європи становить російський неототалітаризм. Авторка цитує фрагмент сенсаційної доповіді Головного управління загальної розвідки Франції, де фахівці попереджають владу, що відповідальні французькі політики "можуть відчути спокусу підтримати російських інвесторів, які презентують промислові проекти, що створюють робочі місця". Документ цей був оприлюднений ще у червні 1998 року. Підтвердженням слушності висновків працівників французької розвідки є історія скандального контракту з Росією на будівництво і продаж військово-десантних кораблів типу "Містраль".
Елен Блан добре розуміє стратегію гебістсько-російських аферистів, яку розкрив L’Express у матеріалі від 2 травня 2002 року: "Інвестиції в нерухомість як створення опорних точок; опанування певних секторів діяльності завдяки місцевим спільникам з ліквідацією конкуренції внаслідок купівлі або залякування і, нарешті, інфільтрація в інституції та контроль над ними".
Ще одна більш ніж промовиста цитата з книжки французької дослідниці: "Росіяни сповнені рішучості інфільтруватися в нашу економіку (наприкінці 1997 року митна служба нарахувала десь 400 дрібних і середніх підприємств, “захоплених” у Франції), але зрозуміло, що прагнуть мати й політичну владу. Для цього вони використовують давно випробувані методи дій і впливають на такі еліти (або корумпують їх), як фахівці з різних галузей знань, інтелектуали, урядовці, журналісти, політики, профспілкові діячі, актори тощо… "Європейський cоюз уже досить-таки інфільтрований", – запевнив мене (Елен Блан. – О.Р.) недавно один дуже-дуже поінформований чоловік. Який тут ризик для Франції? Ризик обрати коли-небудь усенародним голосуванням президента, що буде лише пішаком російських таємних служб. І тоді, річ природна, керівник французької держави коритиметься наказам Москви".
Про це саме, по суті, каже і відомий російський опозиційний історик, член Російського ПЕН-центру Борис Соколов: "Новой мировой войны не будет, так как Путину это не по силам. Его "Русский мир" не имеет пределов, он зависит от того, насколько ему это позволят. "Русский мир" может воцариться на Пиренеях и на побережье Ла-Манша". Так отож.
Свого часу Ричард Ніксон застерігав: "СССР не хоче війни, він хоче світ". Сьогодні ми бачимо, що колишній президент США мав рацію. "А что такое Советский Союз? Это Россия и есть, только называлась по-другому", – наголосив Володимир Путін 17 жовтня 2011 року в інтерв’ю російським телеканалам.
Чи усвідомлює це Європа?
Олег РОМАНЧУК,
публіцист, шеф-редактор журналу "Універсум"
