Говорити правду краще пізно, аніж ніколи, хоч і небезпечно…
01 жовтня 2015, 11:00
Корпоративний вплив політичних команд на ЗМІ , це перша ознака збоченої форми демократії та один із основних признаків олігархії в Україні.
Посадові особи середньої та низової ланки державного менеджменту являються заручниками неефективної системи управління та доручень некомпетентних чиновників, які межують на рівні порушення закону. Особливо це прогресує у воєнізованих та правоохоронних структурах країни. Очевидна потреба українського суспільства, під час війни на сході України, полягає у подачі військовими комунікаційно-контентної правди, не важливо чи службовець на посаді чи без неї. Тому більшою загрозою аніж корупція в Україні, це є постмайданна брехня тих, хто на хвилі Революції гідності прийшов у органи влади і має політичний вплив на такі воєнізовані структури країни у публічній сфері.
Чому справжній український офіцер, професіонал, повинен чекати звільнення, щоб сказати правду? Чому через таке приниження проходять українські військові? Адже в основі звання офіцера, лежить не тільки професіоналізм, а в першу чергу, морально етичні засади, такі, як честь та гідність. А все тому, що суспільство втягнене в систему матеріального виживання і забезпечення своїх матеріальних потреб. Тому, що сьогодні у сфері публічного управління, відсутня культивація морально - етичних принципів, а культивується лише матеріальна та політична вигода.
Нажаль, зараз правда, не є стандартом сучасної української армії, що бореться із тотальним цинізмом агресора. В такій ситуації, військовослужбовці поводять себе перш за все, як звичайні люди, а не як офіцери. Яскравим прикладом є поведінка колишнього спікера АТО Олексія Дмитрашківського, яка є цілком природна в розрізі сьогоднішнього стану етики українського суспільства, но не як поведінка офіцера. Настав час суспільних змін, адже офіцери стали заручниками брудних політичних ігрищ олігархів. Не виключаю, що намагання екс-спікера АТО донести об’єктивну інформацію та правду, може бути використане в таких ігрищах групової політики лобістського штибу в Україні. Цьому потрібно поставити край.
Рано чи пізно правда стає відомою. Шкода, що мотивом говорити правду є порушення персонального, матеріального та особистого інтересу офіцерів. Таких випадків на сьогодні багато, вони озвучуються. Але із такими військовими, які це озвучують, розправляються у вишуканий цинічний спосіб. Говорити правду краще пізно, аніж ніколи, хоч і небезпечно…