"Дощ" загинув як справжній воїн - у бою
Може комусь буде цікаво.
Хочу викласти одне з небагатьох відео з другом Дощем. Він був моїм взводним у Пісках та на шахті Бутовка. Один з найкращих людей, які траплялись мені у житті, людина з якої хотілося брати приклад. В перший день на шахті наш ротний друг Барс відправив наш взвод у секрет на ніч. Вийшли з Дощем на місце, роздивилися - хто, де, яку позицію має зайняти. Повернулися до решти групи і чекаємо темряви, щоб вийти на позицію непомітно для ворога. І тут починається ближній бій, в який ми теж втягуємся, на тому самому місті де вночі маємо бути в секреті)
До позицій противника метрів 70-80. Бій тривав десь коло години, а вночі ми всеж таки вийшли у секрет, прикривши позиції роти з флангу. Військові з 93, позиції яких були трохи позаду і вище, на наступний день казали що вночі бачили нас у тепловізор і що ми реально божевільні.) За тиждень на тому місті вже була укріпленна позиція, яку будував наш взвод. Вдень копали , вночі спостерігали. Бої були по декілька разів на добу, як вдень так і вночі. Люди майже не спали. Втома була колосальна. Допомагав адреналін і підхід до керівництва підрозділом, який був у Доща.
Якось він зібрав нас разом і сказав: "Я розумію що тяжко. Але ми все робимо в першу чергу для себе, для того щоб вижити. Я не прошу неможливого. Дивіться на мене, скільки роблю я, і робіть скільки зможете." Дощ загинув як справжній воїн - у бою. Куля снайпера обірвала його життя. В день загибелі в його дружини було день народження. Можливо він шось відчував, тому привітати ії вирішив за день до того. Назбирав польових квітів і зробив для неї фото, останнє фото. Пам'ятаймо Світлана-Геннадій Дощенко
