Декорація + декорація = 'вибори'
Нарешті дійшли руки до закону про вибори народних депутатів. Почитав. Вже після першої третини статей з'явилося стійке відношення до того закону. Й це відношення лише зміцнилося післи прочитання закону до кінця. То яке ж відношення до нього в мене сформувалося? Щоб якось пояснити, наведу такий фантастичний (принаймні, поки що) текст:
"Закон про знаряддя катувань
1. Правда - понад усе. Всі мають право знати правду. Всі повинні говорити лише правду.
2. Знаряддя катувань слугують для забезпечення права громадян на правду.
3. Бути закатованим та катувати є рівним правом для всіх громадян.
4. Використовувати знаряддя катувань можна лише згідно з цим законом та за наявності посвідчення про відповідне навчання.
5. Забороняється використовувати знаряддя катувань в будь-яких інших цілях, не передбачених цим законом.
6. Конструкції знарядь катувань затверджуються урядовими постановами за поданням їх розробників та виробників.
7. Забороняється вносити в конструкцію знарядь катувань зміни, не передбачені відповідними постановами.
8. Будь-які знаряддя катувань повинні виготовлятися з високоякісних матеріалів та зберігатися в належних умовах.
9. Невиконання норм цього закону веде до відповідальності у вигляді застосування відповідних знарядь катувань до винних в порушенні закону.
10. Цей закон набув чинності два роки тому."
Як вам? Нісенітниця, хтось скаже. Але... зачекайте з висновками - я спробую пояснити, про що йдеться. Отже, уявіть собі, що в якомусь далекому королівстві з'явився подібний закон (чи його проект). Ми, громадяни того королівства, за своєю звичкою, почали його вивчати та обговорювати. Обговорювати саме так, як робимо це й в Україні - та стаття трохи не така, а ось ця - добра... Сперечаємося між собою, надсилаємо свої пропозиції, а мо', й вимоги навіть...
Шановні! Ви що, не бачите, ПРО ЩО йдеться ВЗАГАЛІ? Який сенс копирсатися в окремих статтях чи навіть реченнях, якщо УВЕСЬ закон - ПРОТИ нас?
У чомусь схоже враження склалося в мене щодо закону про "вибори". Зазвичай ми риємося в його окремих статтях, намагаючись впіймати там можливості для фальсифікацій. Але навіщо ми те робимо, якщо УВЕСЬ закон, В ЦІЛОМУ,- є одна велика ФАЛЬСИФІКАЦІЯ наших прав?! Більше того, можу сказати, що влада цілком може дозволити собі свідомо відмовитися від тих фальсифікацій, до яких ми всі вже звикли - підміни протоколів, вкидання липових бюлетенів, відкріпних талонів, й т.ін. Може вона таке собі дозволити тому, що сам закон, В ЦІЛОМУ, ідеально (чи майже ідеально) пристосовано для консервації та зміцнення ІСНУЮЧОЇ політичної системи! Й друга його мета, дещо дрібніша за першу,- намагання зберегти у владі саме нинішні політичні сили. Ось такий висновок в мене з'явився щодо цього закону.
Чому? Підстав досить багато, але назву лише деякі з них:
1. Беззаперечний пріоритет у всій системі виборів надано партіям, й особливо тим, що є при владі вже зараз. Свого часу (років 100-150 тому) партії зіграли прогресивну на той час роль - вони допомогли громадянам швидше усвідомити свої права, політичні в першу чергу, й сформувати громадянське суспільство. Це було в той час, коли й справді різні партії відрізнялися одна від одної не лише назвою, а й своїми ідеологіями (на практиці!). Але з часом "грошові мішки" дещо зрозуміли й почали просто скуповувати різні партії, а то й цілеспрямовано створювати нові, НАЧЕБТО нові. Так, ці партії, як і раніше, відрізнялися своїми назвами й ПРОГОЛОШУВАНИМИ ідеологіями, але ця різниця все більше й більше перетворювалася на декорацію. Декорація потрібна заради обману виборців, які вважали, що мають перед очима якусь КОНКУРЕНЦІЮ між РІЗНИМИ ідеями. Насправді ж всі ті партії слугували своєму боссу, про якого мало хто й здогадувався. Ось у нашому законі є така вимога - у складі виборчих комісій повинно бути не більш, ніж по одному представнику від РІЗНИХ партій. За своїми свідоцтвами різних? Звичайно, що так, а як ви ще хотіли? Хіба наші 200 партій ще чимось відрізняються одна від одної? А, ну да - ще приміщеннями та їх адресами, прізвищами... Висновки робіть далі самі. А особисто я вважаю (переконаний), що партії своє віджили - ВСІ(!), про що й написав ось тут.
2. Закон практично "вирішив" питання щодо визнання виборів недійсними чи такими, що не відбулися. Вирішив як? А так, що не можна (на практиці) визнати їх ані такими, ані такими - навіть якщо на дільницю прийде одна людина, то й цього буде достатньо(!), щоб вважати вибори такими, що відбулися. "Проти всіх" з бюлетенів прибрано з тією ж метою - відгородитися від можливого невдоволення з боку виборця, а отже роль останнього - бути ДЕКОРАЦІЄЮ. Це на додаток до декорацій партійних. Потрібні аргументи? Почитайте ст.ст. 62 та 94, й особливо яскраво - ст.ст. 95 та 96, в яких так і написано: "12. Визнання голосування недійсним ... не допускається". Якщо хтось розраховує на ст.62, то він - невиправний мрійник, бо зареєструвати бодай одного кандидата (аби якого) не є великою проблемою для тих, кому це потрібно. Ну а про голоси та явку я вже казав - прийшла одна людина (охоронець, наприклад), вкинула те, що потрібно, й все - вибори відбулися.
3. У ст.9 закону йде мова про те, хто має право бути обраним. Перелічені вимоги навіть м'якіші за ті, що були за часів СРСР (особливо "мило" виглядає п.4 цієї статті, якщо пригадати, як в наших умовах "вирішуються" подібні питання). Мені здається, що розробники закону знали, що ст.9 занадто вже "демократична" (щоб не сказати якось по-іншому), а тому додали деякі вимоги в ст.ст.54, 55, 57 та 59, але інформація щодо однієї з найважливіших з них ("Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру") для виборця НЕДОСТУПНА, бо є "конфіденційною" (що то є таке, в законі - ані слова). Виникає запитання - а кому вона потрібна, та декларація, в такому разі? Гм, здогадайтесь самостійно, панове, з трьох раз... Висновок - перелік вимог до кандидатів в законі є таким, який цілком дозволяє пройти у владу людям, ДАЛЕКИМ від інтересів народу. Й робиться це під гаслом "рівних прав бути обраним". Дозвольте, але якщо якийсь крадій, навіть з "відсидкою", але "знявший судимість", за крадені гроші лізе у владу, щоб збільшити свій "бізнес", то це є "гарантією його прав"? А як бути з НАШИМИ правами в такому разі? Я - мовчу, бо відповідь у вас і так є.
4. Спостерігачі. Представник громадської організації може бути спостерігачем з ... ДОЗВОЛУ (!) ЦВК. Порядок видачі дозволу затверджує хто? Правильно - сама ж ЦВК й затверджує! Дозвольте запитати - якщо б у нас була якась ГО, членами якої були б 35 млн. громадян, то їй теж потрібно було б просити такого дозволу? Мабуть, так, оскільки на проведення ВСЕНАРОДНОГО референдуму потрібен же ДОЗВІЛ? Насправді такої ГО в нас немає, проте є купа (якщо не більшість) ШТУЧНО створених ГО. Створених тими, кого мало цікавить захист інтересів "пересічних" громадян, але дуже цікавить КОНТРОЛЬ настроїв тих самих громадян та організація "випуску пари" в разі такої потреби. Таким чином, спостерігачі - ще одна ДЕКОРАЦІЯ, на додаток до перших двох.
Все, достатньо. Немає потреби аналізувати окремі статті, бо увесь закон В ЦІЛОМУ має такий дух, у чомусь схожий до гіпотетичного "Закону про знаряддя катувань" (вище). Одне лише можу додати - якщо народ мовчки "проковтне" й ТАКІ "вибори", то України як такої вже за 5 (максимум - 10) років НЕ БУДЕ. Є заперечення?
