Чи зіпсують опозиційні політики протестні настрої у Врадіївці?
Звичайно не можна звинувачувати усіх політиків, які допомагають у вирішенні резонансного злочину у Врадіївці, адже можливо хтось з них справді поїхав на Миколаївщину по призову серця, проте досвід участі партійців у громадських ініціативах зазвичай нічим добрим не закінчується.
Сьогодні ми можемо простежити чітку закономірність: як тільки за справу беруться політичні сили (байдуже які), то одразу ж зникає громадськість і її активність.
Я добре пам’ятаю події 2010 року, коли після призначення одіозного Дмитра Табачника на посаду міністра освіти та науки України, студентство почало висловлювати активний протест. Згадуючи ці події у Львові, я пам’ятаю, що чи не головним завданням студентів було проведення саме студентської акції без долучення жодної політичної сили і усі політичні партії Львівщини дали на це згоду. Проте уже підчас маршу студентів попереду колони бігли молодики з прапорами «Свободи», а підійшовши до стін Львівської обласної ради молодь побачила різноманіття прапорів різних опозиційних сил. Як стало відомо пізніше, деякі з учасників, які часом тримали по два прапори, були привезені з усієї області на цей марш, а вже кілька днів після акції один з опозиційних лідерів вихвалявся, що саме він це все організував. Після такого холодного душу на студентські голови, наступний марш зібрав вдвічі менше студентів, проте ситуація з політичною символікою повторилась, і третього разу на мітинг зібралось не більше 50 чоловік. Зараз ми часто можемо чути, що молодь пасивна і їй байдуже, проте насправді все не так, принаймні тоді все було не так, поки опозиційні політики намагаючись зробити як краще, зробили як завжди.
Та це не єдиний випадок, коли незадоволений владою народ не хотів співпрацювати з політичною опозицією. 2010 рік запам’ятався і «Податковим майданом», який був організований приватними підприємцями і не мав нічого спільного з політикою опозиції. Ба більше, після того, як опозиційні політики вийшли на сцену цього майдану, учасники акції просто виштовхали їх зі сцени.
Як відомо, у Врадіївці уже було помічено декілька нардепів, які наче б то беруть активну участь у подіях. Безперечно не проплачений мітинг-чудовий шанс засвітитись для політика і звичайно ж налякані люди повірять народним обранцям, адже українське населення почуває себе беззахисним, але чи не зникнуть політики як тільки зникнуть телекамери і чи не введуть в оману народ? Звичай ж потім усі будуть вихвалятись, що вони писали звернення в Генеральну прокуратуру, СБУ і т.д. проте чи не заб’ють опозиціонери ще один цвях у протестних настроях суспільства? На разі можемо лише дякувати нашим «лідерам» за відсутність партійної символіки та сподіватися, що наші обранці не заженуть місцевих мешканців у глухий кут.
