Чи потрібні «вічні гульки» біля Софії?
Софійський собор, до речі, створений за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, є найдавнішим храмом на території України, внесеним до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Та це не має жодного сенсу, коли справа доходить до насиченого відпочинку українця XXI сторіччя після відбування офісної панщини, студентського кріпацтва та ще якогось ярма, після якого треба обов’язково бігти стрибати в місця масового скупчення людей. Бо хто не скаче, той москаль. Тому всі вихідні та свята кияни та гості столиці «відриваються» на площі біля собору на повну. В Києві ж немає більше місця для open-air заходів з гучною музикою до пізнього вечора. На Хрещатику також не можна проводити гучних закладів. Щоправда, якщо це Євробачення – тоді, звісно ж, можна. Бо «Україна – це Європа»! Треба «не гірше, ніж в Європі». Але чомусь «Європу» цю зовсім не цікавить можливість завдання шкоди історичному фонду найдавнішого собору на території всієї суверенної держави, через постійні звукові вібрації від гучної музики. Не зважає ніхто також і на те, що, через безперервну окупацію Софії, весь транспорт у центрі стоїть зі швидкістю равлика, а люди, які живуть у центрі, можуть бути не зовсім у захваті від щоденної дискотеки біля свого житла.
Гуляння на Софійській площі, останній час, супроводжують усі популярні свята та не тільки свята. Тому святе місце пустим не буває майже ніколи. Наприкінці квітня біля собору на два тижні (тобто на весь час проведення конкурсу) розмістилась фан-зона для Євробачення. Організатори рекламували локацію слоганами накшталт: «Майданчик буде працювати щодня з 10:00 до 22:00 і за весь період роботи подарує відвідувачам 11 концертів». Дивно, що не 14 – може тоді б, нарешті, старовинні стіни коло Софійської площі хоч трохи потріскались би. Чи, хоча б, бруківка постраждала від нескінченного натовпу людей на площі, яка не ремонтувалась з 90-их років минулого століття.
Треба зазначити, що свята в нашій країні не відмічають довго – тиждень-два посвяткують, може місяць. В крайньому разі – два місяці. Але ж не більше! Більше не можна. Треба фан-зону для конкурсу на старовинній площі організувати, щоб ніхто далеко з центру міста не поїхав через нескінченні пробки. А що? Нехай всі лишаються в історичному центрі. Чи то дарма на Софійській площі стоїть ціла шеренга смердючих туалетів та зовсім поруч можна придбати запашний шашлик?
Чотири дні на Софійській площі триває святкування Дня Києва. В День вишиванки, 27 травня, в центрі важко знайти людину, яка б не була вдягнена в стилізовану українську вишиванку – всі дуже пишаються, що вони українці, і це гарно. А от те, що в більшості любов до України тільки вишиванкою і обмежується – дуже засмучує. Невже дійсно жодного причетного до святкування Дня прадавньої української столиці насправді ніщо українське не хвилює? Знову одне й те саме: святкування з гучною музикою, натовпом людей біля Софії, танцями, стійкими ароматами різної природи та вдяганням вишиванки в будь-якій незрозумілій ситуації.
На сайті Київради з’являлись петиції, в яких пропонувалось заборонити гучні свята на Софійській площі. Набрали вони аж 200 голосів з необхідних 10 000. Інші петиції на сайті Київради користуються значно більшою популярністю: київських котів визнали частиною екосистеми Києва – петицію підписали більш як 10 тисяч чоловік. Вірогідно, що люди почнуть дотримуватись санітарних умов біля Софії, якщо висадити по периметру площі десант з котів. Новій частині екосистеми Києва танці під гуркіт музики точно не сподобаються.
