RSS
ПОЛІТИКА БЛОГИ

Чи мав рацію Бісмарк?

21 листопада 2013 року, "на Михайла", європейський вектор руху України різко змінив свій напрямок. Для Української держави різко зросла ймовірність опинитися в "Мутному союзі". Уряд зупинив підготовку до Асоціації з ЄС.

Виразніше замаячіла перспектива появи нового договору з Російською Федерацією, відмінного від "Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією", ратифікованого Законом N 13/98-ВР від 14 січня 1998 року. Можна припустити, що в новому документі, у разі його підписання, за відшліфованими дипломатичними фразами вже не ховатиметься великодержавне мурло.

Підстави для таких поважних сумнівів можна віднайти і в уже згаданому договорі від 14 січня 1998 року. Немає потреби детально коментувати документ, але на деякі його фрагменти таки варто звернути увагу, щоб зайвий раз переконатися у слушності крилатого вислову "залізного канцлера" Отто фон Бісмарка: угоди з Росією не вартують паперу, на якому вони підписуються.

І справді. У преамбулі цього важливого договору мовиться: "Україна і   Російська   Федерація,   далі  "Високі  Договірні Сторони", <…> сповнені рішучості забезпечити необоротність і поступальність демократичних процесів в обох державах, <…>".

Про "необоротність і поступальність демократичних процесів" (особливо в нинішній Російській Федерації) написано чимало. Щоправда впереваж із сумом, великим розчаруванням і цілком обґрунтованим занепокоєнням.

Читаємо далі:

Стаття 3:

"Високі Договірні  Сторони  будують  відносини одна з одною на
основі   принципів   взаємної    поваги    суверенної    рівності,
територіальної    цілісності,   непорушності   кордонів,   мирного
врегулювання  спорів,  незастосування  сили  або  загрози   силою,
включаючи економічні та інші способи тиску
, права народів   вільно
розпоряджатися  своєю  долею,  невтручання  у  внутрішні   справи,
додержання  прав  людини  та основних свобод,   <…
>".

Є питання? Чи краще помовчати?

 Стаття 8:

"Високі Договірні Сторони розвивають свої  відносини  у  сфері
військового,  військово-технічного  співробітництва,  забезпечення
державної безпеки, <…>".

Чи не тому так аврально реформуються (читай: скорочуються) Збройні Сили України?

Стаття 12:

"<…> Високі Договірні   Сторони   сприятимуть   створенню   рівних
можливостей  і  умов  для  вивчення  української мови в Російській
Федерації
та російської мови в  Україні,  підготовки  педагогічних
кадрів   для  викладання  на  цих  мовах  у  освітніх  закладах  і
надаватимуть з цією метою рівноцінну державну підтримку <…>".

Очі зволожуються від розчулення.

Стаття 13:

     "Високі Договірні    Сторони    розвивають    рівноправне    і
взаємовигідне  співробітництво  в економіці,  утримуються від дій,
які можуть завдати економічної шкоди  одна  одній
.  У  цих  цілях,
визнаючи  необхідність поетапного формування і розвитку загального
економічного  простору  шляхом   створення   умов   для   вільного
пересування  товарів,  послуг,  капіталів і робочої сили,  <…>".

Про економічні санкції проти України збоку Росії не писав хіба що лінивий.

Стаття 24:

"<…> Сторони спільно   розроблюють   і   реалізують  взаємовигідні
програми розвитку матеріально-технічної бази телебачення та радіо,
в  тому  числі супутникового мовлення
,  забезпечують на паритетній
основі організацію теле- і радіопередач,  в Україні  -  російською
мовою, в Росії - українською мовою. <…>".

Як мовиться, без коментарів.

А ще є "Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї", підписаний у Будапешті 5 грудня 1994 року Леонідом Кучмою (за Україну), Борисом Єльциним (за Російську Федерацію), Дж. Мейджором (за Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), У. Клінтоном  (за США) і в якому чітко зазначено: "Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки  підтверджують Україні їх зобов’язання згідно Заключного акта НБСЄ (995_055) утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-яки переваги".

Чи Росія утримувалась від економічного тиску стосовно України? Питання навіть не риторичне.

Позиція західних політиків також не бездоганна. І це прикро. Бо класти на шальки історичних терезів долю однієї людини і долю держави, напевно, надто жорстоко. Не стратегічно. Час, безумовно, все розставить на свої місця і розсудить. Тільки чи не запізно буде? Та наразі ми не про це. 

Сьогодні противникам підписання асоціації з ЄС (високим достойникам у Кабміні, шановним українським політикам і політологам, журналістам і письменникам, громадянам) можна лише порадити ретельніше й уважніше "ізучать матчасть" - уже підписані колись/раніше міждержавні угоди, договори й меморандуми, перш ніж вдаватися до необдуманих кроків і дій. Час уже, врешті-решт, навчитись думати і діяти стратегічно.

Олег К. РОМАНЧУК,

публіцист

 

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

21 11 2013 22:01
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ