RSS
БЛОГИ

Чудеса православні або битва Патріархів

Отже, "патріарх" Філарет заявив, що УПЦ КП існує (хоча першим поставив підпис під протоколом об'єднавчого Собору, рішенням якого на місці УАПЦ і УПЦ КП створювалася ПЦУ в статусі митрополії Вселенського патріархату)
Чудеса православні або битва Патріархів Фото: news-front.info

Більше того, він допустив розкол ПЦУ і відновлення "патріархату". Цікаво, якщо врахувати, що на сайті АП нагородження пана Денисенко званням Героя України обгрунтовано так: "Звання Герой України Філарет удостоєній за видатну історічну роль у становленні незалежної Православної Церкви України, діяльність, спрямованостей на відродження духовності Українського народу, піднесення авторитету православ'я, утвердження ідеалів милосердя и міжконфесійної злагоди".

Останні два слова у світлі останніх заяв Філарета виглядають кумедно.

Але, з іншого боку, для мене це не новина. Говорячи про необхідність вирішення церковного питання ще з 2015 року (коли слово томос українські журналісти навіть в кошмарних снах почути не могли), я постійно вказував на основну проблему - жага влади окремих ієрархів.

У нашому випадку так і вийшло, при чому не раз. Нагадаю, УПЦ КП та ЦАПЦ могли б об'єднатися ще в 2015 році - був навіть підписаний відповідний документ, завірений посланниками Вселенського Патріархату. Була призначена дата Собору. Але захід не відбувся у зв'язку із грою за "пости" (не плутати з церковним постом). УПЦ КП устами Філарета звинуватила УАПЦ в отриманні "Вказівок з Москви".

Можна було б повірити, але в 2018 році було кілька заяв цього лідера. І про патріархії і про об'єднання шляхом приєднання УАПЦ і про своє лідерство в новій церкві.

Одним словом, готовність йти на компроміси була надзвичайно низька. Дійшло до того, що далі проект статуту ПЦУ був директивно присланий з Туреччини - на місці формулювань заважала позиція "ні кроку назад" одного з учасників процесу.

Врятував ситуацію формальний компроміс - введення звання "почесний Патріарх" (хоча для всього світу, з точки зору канонів церкви (з огляду на відновлення митрополії) він колишній митрополит Київський)) і кандидатура Епіфанія, якого вважали креатурою Філарета.

Так ось "біда" - Митрополит Епіфаній всерйоз вирішив відбудовувати структури нової церки і керувати нею за нормами, записаними в статуті. Тіньовий вплив почесного Патріарха в даному документі не прописано.

І на цьому ми отримуємо забавну ситуацію. Людина, яка, керувала однією з церков, які створили ПЦУ, готова піти на розкол її не до кінця оформленої церкви.

Може в ПЦУ трапився відхід від канонів? Може падіння в єресь?

НІ. Вся суть в одному слові "Патріарх" і питанні кого будуть ним називати.

Кумедно. І неприємно. Більше того, напруженість в церковних питаннях - останнє, що потрібно сьогодні Україні.

З іншого боку, цікаво буде спостерігати за реакцією товаришів, які на початку 2019 року постили як під копірку написані тексти з вдячністю Філарету, згадуючи його, а не Макарія та інших як основний двигун в створенні ПЦУ.

Одним словом, весело буде...

 

Ігар Тышкевіч

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

13 05 2019 15:50
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ