Чудеса православні або битва Патріархів
Більше того, він допустив розкол ПЦУ і відновлення "патріархату". Цікаво, якщо врахувати, що на сайті АП нагородження пана Денисенко званням Героя України обгрунтовано так: "Звання Герой України Філарет удостоєній за видатну історічну роль у становленні незалежної Православної Церкви України, діяльність, спрямованостей на відродження духовності Українського народу, піднесення авторитету православ'я, утвердження ідеалів милосердя и міжконфесійної злагоди".
Останні два слова у світлі останніх заяв Філарета виглядають кумедно.
Але, з іншого боку, для мене це не новина. Говорячи про необхідність вирішення церковного питання ще з 2015 року (коли слово томос українські журналісти навіть в кошмарних снах почути не могли), я постійно вказував на основну проблему - жага влади окремих ієрархів.
У нашому випадку так і вийшло, при чому не раз. Нагадаю, УПЦ КП та ЦАПЦ могли б об'єднатися ще в 2015 році - був навіть підписаний відповідний документ, завірений посланниками Вселенського Патріархату. Була призначена дата Собору. Але захід не відбувся у зв'язку із грою за "пости" (не плутати з церковним постом). УПЦ КП устами Філарета звинуватила УАПЦ в отриманні "Вказівок з Москви".
Можна було б повірити, але в 2018 році було кілька заяв цього лідера. І про патріархії і про об'єднання шляхом приєднання УАПЦ і про своє лідерство в новій церкві.
Одним словом, готовність йти на компроміси була надзвичайно низька. Дійшло до того, що далі проект статуту ПЦУ був директивно присланий з Туреччини - на місці формулювань заважала позиція "ні кроку назад" одного з учасників процесу.
Врятував ситуацію формальний компроміс - введення звання "почесний Патріарх" (хоча для всього світу, з точки зору канонів церкви (з огляду на відновлення митрополії) він колишній митрополит Київський)) і кандидатура Епіфанія, якого вважали креатурою Філарета.
Так ось "біда" - Митрополит Епіфаній всерйоз вирішив відбудовувати структури нової церки і керувати нею за нормами, записаними в статуті. Тіньовий вплив почесного Патріарха в даному документі не прописано.
І на цьому ми отримуємо забавну ситуацію. Людина, яка, керувала однією з церков, які створили ПЦУ, готова піти на розкол її не до кінця оформленої церкви.
Може в ПЦУ трапився відхід від канонів? Може падіння в єресь?
НІ. Вся суть в одному слові "Патріарх" і питанні кого будуть ним називати.
Кумедно. І неприємно. Більше того, напруженість в церковних питаннях - останнє, що потрібно сьогодні Україні.
З іншого боку, цікаво буде спостерігати за реакцією товаришів, які на початку 2019 року постили як під копірку написані тексти з вдячністю Філарету, згадуючи його, а не Макарія та інших як основний двигун в створенні ПЦУ.
Одним словом, весело буде...
