Чому відбувається те, що у Дебальцеве? Бо в країні ніхто не займається армією

1. Не було створено громадсько-чиновничий орган, котрий би був майданчиком для планування розбудови армії (і всіх збройних формувань). Очевидно, що самі брехливі та пасивні чиновники з силового блоку нездатні навіть виконати елементарні реформістські завдання, не кажучи вже про формулювання стратегічних завдань. Я ще влітку, під час та після Іловайська, намагався організувати кампанію, щоб переконати Порошенка створити такий орган і працювати з ним. Скажу лише, що мій скепсис щодо певних записних діячів "експертного співтовариства" та "громадянського суспільства" ще поглибився. Це м'яко кажучи. не згадуючи вже про адресата наших звернень.

2. Час від однієї трагедії до іншої, від Іловайська до Дебальцева, було практично втрачено. Не було здійснено помітної ні теоретичної, ні практичної роботи. Немає цілісної стратегії реформування армії. Немає тих необхідних і очевидних кроків, щоб перебудувати військові з'єднання, модифікувати тактичні підходи.

3. Не було запропоновано реально необхідних змін у законодавче поле, котре формує роботу армію та Міноборони. МО з його бюджетом все ще недолугий, сліпий і глухий механізм. Він нас не порятує. Волонтерів слухають лише у питаннях закупки матраців.

4. Не стерплю і розкажу військову таємницю. В країні взагалі НІХТО не займається армією. До сих пір армія - це пасиниця перших політиків, при плануванні державного бюджету на неї до сих пір поглядають з прихованим роздратуванням. Найбільше розчаровує, що цього ще не розуміє все суспільство, не вимагає від політиків адекватних дій.

Джерело: facebook/Igor Lutsenko