Чому «Майдан» заявив: «Без політиків»?
Сприйняття цих процесів в суспільстві неоднозначне. Дається в знаки відсутність особистої мотивації до змін, ще в переважної більшості громадян України. Назріла практично, критична, ситуація у суспільстві, но ще не революційна. Український народ не хоче вже жити по старому, а діюча влада не здатна управляти по новому, довівши економіку України до занепаду та до банкрутства.
Тому, практично, народ на Майдан, вивела діюча влада, а точніше непрофесіоналізм та зухвальство влади. І як наслідок, на кожну дію виникає протидія. Так і у нашому випадку.
Майдан згуртував усіх свідомих українців, після тьохрічного «покращення», коли дізнались з уст Прем’єра Миколи Азарова, про повний крах української економіки та загрозу дефолту України. Останню крапку у терпінні народу поставило жорстоке побоїще загонами спецпідрозділу «Беркут» демонстрантів на мирних акціях «За Євроінтеграцію» у Києві. Суспільство самоорганізувалось навколо ідеї відстоювання власних прав та свобод та зміну системи влади у державному управлінні. Суспільство об’єдналось. Народ вийшов на «Майдан», який став активним суб’єктом політичного процесу в Україні. Тут ділити його за національною, територіальною, релігійною чи партійною приналежністю було б неправильно і безглуздо. Це б стало колективною неспроможністю українського суспільства відстоювати свої права. Тут усі єдині. Але «Майдан» заявив: «Без політиків»? У чому сенс такої тези? Чому? Та все по порядку.
Сьогодні багато партійних функціонерів, особливо із опозиційного партійного середовища, підмінюють поняття проголошеної тези: «Майдан» без політиків» на «Майдан без політики». Но «Майдан» висуває і політичні вимоги до чинної влади. Але чому «партійці» підміняють поняття, критикуючи громадскість? Може із-за образи на громадян, за невдячну оцінку їхньої «безуспішної» роботи, чи на самих себе, за брак авторитету і управлінського досвіду, та нездатності сформулювати чіткі месиджі для суспільства? Напевно і так. Але основна причина, по суті, лежить на самій поверхні цього питання.
Партійно, суспільство є роз’єднане по оба береги Дніпра. Так сталось вже історично. Цей факт доведено у 2010 році на президентських виборах в Україні. Полярність цього питання суттєва.
То може «Майдан», все ж таки мав рацію, пропагуючи месидж «Без політиків»?
На мою думку, таки мав рацію. На сьогодні об’єднавчою платформою для консолідації українського суспільства є соціально справедлива, економічна та правова площина, у якій відсутні політичні гасла, яка потребує конкретних дій.
Ця платформа для суспільства є базовим фундаментом для підготовки та реалізації політичних завдань, які повинні вирішити опозиційні політичні партії, або діюча влада. Тому для виконання цих суспільних завдань мають бути організаційно роз’єднані повноваження громадськості і політиків, тобто, одні повинні ставити завдання, а другі їх виконувати.
Саме соціально справедливі, економічні та правові відносини в державі є цією об’єднавчою складовою суспільства зі Сходу на Захід, та завданням для політиків, з метою реконструкції системи управління в державі. Саме це має стати основою формування всеукраїнської громадської організації «Майдан», основним завданням, якої повинно бути формування активного громадянського суспільства для відстоювання своїх прав та свобод, яке створить умови для формування нової генерації української еліти, за масової підтримки учасників громадської організації, та забезпечить функціонування конкурентного середовища серед претендентів на державні посади до повної системної перезагрузки влади в Україні.
Такий всеукраїнський громадський рух повинен формувати і ставити завдання політикам та вести громадянський контроль за виконанням суспільних доручень, представниками будь якої із політичних партій.
Такі публічні та прозорі колективні дії в ВГО «Майдан» будуть вигідні як суспільству, так і політичним функціонерам, якщо їхні наміри є чесними, а не меркантильними…
Робота політиків, у цьому випадку, заключається у допомозі з формування всеукраїнського громадського руху «Майдан» і повинна бути ефективна і практична, а не саморекламною і корисливою в доказ своєї суспільної необхідності і незамінимості.
Андрій Хома
