Без фейсбуку не боляче
Все частіше ми прагнемо:
1) аби якомога більше людей дізналося, що сьогодні ввечері ми були в клубі А, тому ставимо чек-ін на foursquare. Для повного фаршу можна додати ще декілька фоток напоїв/страв, які там вживали;
2) терміново зробити пару кадрів у туалеті згаданого клубу перед дзеркалом і ОБОВ'ЯЗКОВО викласти їх на Facebook, щоб усі знайомі позеленіли із заздрості;
3) негайно змінити аву, адже там – о, жа-а-а-х!!! – фото тижневої давності, а тільки вчора ми зробили нову зачіску/змінили колір волосся/купили модну сорочку чи щось подібне;
4) поділитися з нашими віртуальними співбесідниками своїми успіхами (новою машиною, роботою,iPhone, новою подружкою/другом).
Цей список можна продовжувати скільки завгодно. Месідж полягає в тому, що для багатьох сучасних юзерів важливішим є те, як він/вона виглядає в соціальних мережах, ніж у повсякденному житті. Й наші успіхи та досягнення не такі важливі, якщо ми не запостимо про них у фейсбуці, й від нової цяцьки менше радості, ніж коли 10-20 людей висловить свій захват/заздрість у коментарях під фото. Людині здається, що там, у соціальних мережах її життя, її кохання, її мрії, її справжні друзі. І що без них вона почуватиметься покинутою, самотньою, нещасливою.
Якщо ж натомість на хвилинку відірватися від комп’ютера і виглянути у вікно, то можна побачити, що надворі – справжня весна (літо-осінь-зима). Що в квартирі суцільний безлад, а кішка (дружина?) давно вже втекла до сусіда. Що є купа важливих справ, які можна і треба зробити поки ще є час. А тут, десь зовсім поруч, минає наше життя. Але, намагаючись завантажити нове фото на свою сторінку в фейсбуці, ми цього не помічаємо.
P.S.Ви ніколи не замислювалися над тим, чому багато відомих людей (музикантів, письменників, акторів, політиків) не ведуть акаунти в соціальних мережах (за винятком Twitter), а доручають це, наприклад, своїм прес-секретарям? Здогадуєтеся, чому? Бо зайнятим людям на це просто не вистачає часу. У них є важливіші справи – писати нові пісні, видавати книжки, зніматися у фільмах, вершити долю держав. А про досягнення щонайкраще розкаже їхня репутація і прихильники.
