Звичайний геноцид
Не знаю, з чого навіть почати. Це питання мучить мене дуже давно, але з особливою гостротою постало саме зараз, коли моя дитина втратила останній шанс на порятунок в Німеччині і ми повернулись в український ліс, в звичну безнадію. Але тема не лише про мене і мою дитину. Ми не одні такі, що ховаються в лісі, по пустирях, наодинці зі своєю бідою, непотрібні нікому в тому світі і тому суспільстві. І виходу немає.
Дитячі будинки для неповносправних? Дуже рідко хтось цікавиться, що насправді відбувається там. Дуже багато статей на цю тему, але факт лишається фактом - це концтабори. Часом нагора випливають факти нелюдського поводження з обділеними долею дітьми. Хоча, всюди є жертовні, милосердні люди, які, як можуть, намагаються зробити життя тих дітей, життям, а не існуванням. Але, як їх небагато і, як мало вони можуть зробити без підтримки держави. В сусідній Польщі, де ми возили дитину на обстеження, багато шкіл, захоронок для дітей з розумовими і фізичними вадами, де можна спокійно залишити дитину і не боятись забрати її покаліченою, побитою, заколеною до рослинного стану. Що цікаво, всюди там, цими дітьми опікуються монахині і монахи. В нас, здебільшого, вони лише моляться Богу. Звичайно, є прецеденти, от, наприклад
Але це, радше виняток, який підкреслює правило. А правило тут одне: йде планомірний геноцид. До того ж, це надто ласий шматок пирога, який не оминуть обсісти гнійні мухи - чиновники всіх рівнів. Ось одне дослідження цього ЗЛОЧИНУ.
"Ту суму грошей, що держава виділяє на утримання сиріт та інвалідів в спеціальних закладах (якщо порахувати витрати на осіб під опікою держави, виходить близько 3 мільярдів грн.), їх життя можна облаштувати, не гірше ніж в цивілізованих західних країнах. На папері так воно і є. З урядових повідомлень суспільство дізнається, що держава купує їм путівки на відпочинок в Крим, відправляє літаком аж на Кубу, інвалідам безкоштовно організовує протезування, роздає авто за 150 тисяч грн. штука, закуплені в автомобільному салоні "Вольво» (була така закупівля за часів міністра Людмили Денисової). Офіційно на утримання кожного громадянина, що знаходиться під опікою держави бюджетом виділяється 4- 5 тисяч грн. в місяць. Багато родин в Україні живуть куди на менші кошти, а тут - на одну особу! Але насправді, від всіх тих грошей, пільг, та подарунків особам під опікою держави перепадають жалюгідні об’їдки, після того, як погодуються чиновники всіх рівнів."
Отож,залишається скрушно зітхнути і затягнути:
Згинуть наші воріженьки,як роса на сонці...
Чим і займаються українці.
Ми - емігранти на своїй землі,
З народження душею емігранти.
Частково хто, а хто і взагалі,
В залежності від міри і таланту.
На все ранимість лівого крила,
На все кульгавість білої ворони,
Нас нарекли імперією зла,
Де за смугастим стовпчиком кордону
Лежить історії зола...
І душі й руки наші в бруді..
О.Смик
