З Різдвом!
Різдво – завжди було казкою, якимось дивом, чимось справжнім і, поряд з тим, містичним. Тим, що зберігалося попри усе. Різдво – це щось глибоко сімейне, затишне і гамірне. Різдво – це липкі від пляцків пальці, недоспані ночі і коляда. Це сімейні історії, які переповідаюся сотні разів, а все одно є смішними й цікавими, це відчуття, яке важко впіймати і описати, бо воно десь вкарбоване на підсвідомому рівні і передається нам від усіх минулих поколінь.
І мені страшно, що це все витісниться, знівелюється, розчиниться у розпродажах, що на нього повісять вивіску Sale і продадуть за спеціальною новорічною ціною дід у червоному з якоюсь незрозумілою дівчинкою поряд, під звуки «Гепі н’ю Єар». Адже, згадуючи, скільки відьом-скелетів-вампірів мандрували Львовом цього Гелевінну, у мене чогось виникає тривожне відчуття, що вертепів буде значно менше. Своє – нецікаве, та й у клубах знижок на випивку ангелам та царям не передбачено.
І прикро якось, що за цією інтегрованістю і толерування усього й усіх, ми так байдуже ставимося до того особливого, що є нашим. А ми ж насправді можемо запропонувати це наше світу, вразити усіх, показати наскільки ми є цікавими і справжніми, привідкрити трішки наших таємниць.
Я щиро зичу Вам різдвяного дива. Такого, якого Ви самі собі забажаєте, того, на яке очікуєте. А ще яскравих спогадів з дитинство про таке справжнє-справжнє Різдво і великого-великого натхнення створити для себе таке ж.
