Європейський Союз – порятунок від Росії
Однак, влада в Україні ніяк не може визначитись із цивілізаційним вибором. Вступати до ЄС, де діє сила закону, чи до так званого Мутного Союзу, де діє закон сили? Зранку Янукович летить в Брюссель, де присягає на вірність європейським цінностям, ввечері – він вже в Москві, де б’є чолобитну російському імператору. Така багатовекторна політика вже дуже нагадує притчу про Буриданового віслюка. Там осел довго вагався з чого почати їсти – з купки моркви чи з копички сіна. Так думав-думав і здох з голоду.
В цьому контексті нас звісно ж не цікавить трагічна доля нинішньої влади. Важливо, щоб усі громадяни України (а таких наразі – лише 58%) зрозуміли, що на Сході на нас чекає не купка сіна, а клубок будяків. Хоч і Янукович, з його розвиненим інстинктом самозбереження, мав би розуміти, що у Союзі з Росією на нього таки чекає доля Ходорковського.
Взагалі, дивують дискусії про якісь окремі переваги від вступу до Митного Союзу. Там, де Московія, ніколи добра не буде. Бо, москаль, як відомо, хоче бути великим не власною працею, а чужим коштом. Невже українцям мало 350-ти річного досвіду співжиття з московською ордою. Знищено нашу вольницю – Запорозьку Січ, згодом Гетьманщину, потопили в крові молоду паросль Українську Народну Республіку. Лише за 70 років радянської влади московити замордували понад 20 мільйонів українців. Організований ними штучний Голодомор 1932-1933 років забрав життя 10 мільйонів наших кровних братів і сестер. А чого варте московське “визволення” від німців, де українців в Червоній Армії використовували як гарматне м’ясо. Про це відверто говорив нарком оборони CРСР К.Жуков: “Все хохлы – предатели. Чем больше их в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь ссылать!”. А сумнозвісний наказ того ж Жукова і наркома внутрішніх справ СРСР Берії від 22.06.1944 про виселення всіх (підкреслення – моє) українців “в отдаленные края СССР”. Невже ми це все забули!? Ні, народу пам’ять неубієнна. Вона лише приглушена фанфарами радянської пропаганди, що лунає і досі. І як тут не згадати вікопомне гасло Миколи Хвильового “Геть від Москви!”.
Водночас, ми не маємо права залишати європейський вибір на поталу нинішній владі. Проте, і надії на “об’єднану” парламентську опозицію нині дуже мало – вони вже зайняті майбутніми президентськими виборами. І на підтримку асоціації з ЄС не провели жодного(!) мітингу. Хочеться сподіватися, що на майбутніх виборах електорат “гідно” оцінить такий порив.
А наразі: “справа потопельника - у його власних руках”. Народ може розраховувати лише на самоорганізацію і тиск на владу з метою недопустити хибного рішення у Вільнюсі 28 листопада. І пам’ятаймо: “Байдужість і зневіра – найкоротша дорога у пащу московського звіра”.
Ростислав Новоженець
