Є Майдан і є Майданек
Шокуючі сцени, які ми побачили з друзями, завітавши до прихильників діючого режиму, без перебільшення – залишаться з нами до кінця життя. Ми, як і усі, чули про те, що до прихильників януковича ставляться, як до худоби, але думалося, що це емоційні порівняння. Те, що ми побачили, реально нагадувало Гетто.
Сотні людей намагалися вийти з табору через міліцейські огорожі, але охорона їх не випускала. Десятки молодих людей масово втікали, перестрибуючи через паркан, і швидко бігли, бо ззовні також була охорона, яка повертала втікачів. До так званої охорони табору долучили декілька сотень міліціонерів у повній амуніції. Знаходились правоохоронці не ззовні табору, як було би логічно, а в середині, намагаючись допомогти відловлювати втікачів ще по той бік "стіни".
Викрики «атпустити нас пожалуста» викликали навіть якийсь жаль, це також люди. У певний момент, на декілька хвилин, групі людей вдалося прорвати лінію охорони і десятки людей здійснили масову втечу. Нас одразу попередили, що не варто заходити на територію табору, бо комендатура не несе відповідальність за нашу безпеку.
Після повернення на Майдан ми одразу побачили втікачів у чергах до наших кухонь. Так званих прихильників «видавав» не лише одяг чи манера спілкуватися, але й очі, якими вони дивилися на все, що їх оточувало. Коли один молодик вирішив висловити своє незадоволення, стоячи у черзі, доволі брутальною лайкою, йому зробили зауваження, мовляв, у нас так не спілкуються, то відразу підійшов літній чоловік. Він вибачився і пообіцяв, що таке більше не повториться.
Очевидно, він боявся, що усіх їх можуть попросити вийти за межі Майдану, і вони залишаться голодними. Як вияснилося пізніше, на майданівських кухнях було витрачено удвічі більше одноразового посуду, ніж у звичайні дні.
