Як довго американська еліта продовжуватиме наступати на російські граблі?
Так повідомила УП.
Вітаємо американського мислителя з аагрейдом до рівня Бзежинського піврічної давнини.
Тут така історія, що десь наприкінці 90-х а ще правильніше - на початку 2000-х США почали перейматися росйським ниттям про те, що Росія принижена, їх треба "підвестися з колін" і тд.
Це був час, коли РФ активно відбудовувала економіку, радянсько-рудиментарний Єльцин змінився динамічним і перспективним Путіним, який за все хапався і усього хотів.
На початку 2000-них при зміні адміністрації Клінтона (з його доктриною engagment - залучення до усіх важливих питань сучасності) на адмінстрацію Буша та надалі американці стомилися від ролі країни, яка за все відповідає.
Економічна криза також примушувала американців більше задуматися про питання внутрішні, ніж зовнішні.
У такій ситуації США поступово прийшли до думки, що якщо Росія так вже дуже хоче, а ще й заявляє, що має ресурси, для того, щоб бути глобальним гравцем, то нехай так і буде.
Це, звісно, відбувалось поступово - через такі проекти, як залучення РФ до Великої Вісімки, реалізацію доктрини К.Райс про ключові регіональні держави (от ми, достатньо тоді ще молоді дипломати "нєдоумєвалі", що ж це за раптове таке падіння інтересу до України, і що з цим робити?!) тощо.
І тут американці потрапили в пастку свого наївного сприйняття світу чи то пак тії його частини, яку пізніше назвали "руськім міром". Вони і уявити не могли, що глобальний світовий гравець може бути іншим, а не відповідальним гравцем.
Новому відповідальному гравцеві Росії відводилась роль впорядкувати хаотичний пострадянський світ, допомогти у війні проти тероризму тощо.
Аж тут виявилось, що Росія не скільки допомагає вирішенню глобальних проблем, як на те сподівались США і їх союзники, а скористалась повністю відпущеним геополітичним і геоекономічним повідком, щоб пуститися у всі тяжкі. При цьому Росія не лише зловживала на свою користь правом гегемона в регіоні (грузинсько-російська війна), але і почала напряму шкодити інтересам США на Близькому Сході і в деяких інших питаннях.
З притаманною цивілізованим народам толерантністю американці спробували "поговорити" з росіянами ще раз. Найвиразніше спроба повернути Росію в русло поведінки відповідальних світових гравців була тпродемонстрована на початку першого президентського строку Барака Обами (який до того ж дуже хотів зменшити американську присутність у світі, і перекласти цю ношу на інших гравців) у проекті "перезавантаження відносин в Росією".
У відповідь США отримали Сирію, Сноудена, Україну і глобальне загострення. Слід визнати, що президента Обама наступив на банальні політичні граблі.
Все це я розповідаю для того, щоб висловити захоплення здатністю Кісінджера у його далеко не юнацькому віці еволюціонувати, як аналітик (влітку минулого року він закликав домовлятися з Росією, радше ніж зупиняти її).
Але його теза про те, що Росію варто зупинити в Україні, але зберегти можливість взаємодіяти з нею в інших питаннях міжнародного порядку денного - це ніщо інше, як рудиментарне мислення і ілюзія, що теоретично Росія могла би бути відповідальним та корисним міжнародним гравцем. Теоритерично можливо все, Але на практиці, ні при цьому політичному режимІ, ні при тому, який теоритерично міг би прийти йому на зміну, Росія не зможе змінити свою суть і залишатиметься технологічно відсталою агресивною периферійною недоімперією, зайнятою лише питаннями власного виживання і збагачення своєї еліти.
Тому в кращих інтересах США було би не зберігати можливість взаємодії з РФ у питаннях міжнародної політики, а працювати над тим, щоб позбавити Росію можливості впливати на них.
Подивимось, як довго американська еліта продовжуватиме наступати на російські граблі.
