Я та екологи добилися перемоги, якої захисники природи домагалися протягом 5 років
Окрім справ воєнних, потроху встигаємо робити добро і для природи. Цього разу вдалось добитись далекоглядного зрушення для охорони лісових мешканців. На моє прохання Мінприроди України дало кілька доручень нацпаркам і заповідникам, завдяки яким кожна лісова ділянка, задокументована, як місце поширення рідкісного виду, стане маленьким бастіоном дикої природи, безпечним для його мешканців.
Сьогодні, лісове господарювання є основним чинником негативного впливу на лісове біорізноманіття в Україні і загрожує всім зникаючим лісовим видам своєю діяльністю: рубки головного користування, санітарні рубки, лісорозведення, вивезення мертвої деревини та мисливство. Таким чином знищуються старовікові дерева та дерева з дуплами, які важливі для багатьох лісових мешканців. Але в лісогосподарській практиці індивідуальні умови охорони видів не враховуються. Жоден з лісгоспів не має схеми поширення рідкісних тварин і рослин на своїй території. У той час, як більшість рідкісних видів рослин і тварин зустрічається саме в лісах. Ліси в Україні (15,4 % площі України) складають переважну більшість земель, що перебувають у природному або наближеному до природного стані.
Сьогодні ми знайшли вихід, яким чином збільшити шанси на виживання принаймні для тих тварин і рослин, які поширені на заповідних територіях (їх площа сягає близько 14% земель держлісфонду). Оскільки лісове господарство ведеться відповідно до лісовпорядкування, а згідно з ч. 9. ст. 46 Лісового Кодексу України, лісовпорядкування передбачає виявлення місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів, то ми вирішили використати існуючу законодавчу базу для збереження цих тварин.
Як саме: самостійно лісовпорядні організації не здійснюють виявлення рідкісних видів через відсутність відповідних фахівців, механізму реалізації вказаної вище норми та безпосередньої зацікавленості у цій справі. Проте у нацпарках наукові відділи щороку здійснюють збір інформації про поширення видів. Така інформація включається до наукового документу – Літопису природи, який видає установа природно-заповідного фонду. Збір таких відомостей здійснюється не лише в межах самих нацпарків, а і на дрібних територіях ПЗФ розміщених навколо. Така інформація є ідеальною для використання лісовпорядними організаціями при лісовпорядкуванні для включення її у таксаційні описи лісів.
А тому, після звернення екологів до мене, а я до Мінприроди, міністерство доручило нацпаркам і заповідникам: включати інформацію про виявлення видів Червоної книги України та рослинних угруповань, включених у Зелену книгу України, до Літописів природи з чіткою географічною прив’язкою до номенклатури лісових кварталів та виділів; проводити спільні засідання науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду з керівництвом підприємств лісової галузі та лісовпорядними організаціями з приводу охорони біорізноманіття в межах лісових господарств; а також, щорічно передавати зібрану інформацію до лісовпорядної організації з метою її включення до таксаційних описів лісових насаджень.
Це зовсім не військова перемога, але ця перемога дуже важлива для України, адже як говорять екологи, до неї вони йшли протягом 5 років. Починаючи з грудня цього року, моя команда буде стежити за виконанням цього доручення.
