Вогонь, загорнутий у папір
Погодьтеся, за цю довгу, страшну і водночас обнадійливу зиму ми по-іншому глянули на світ і на себе у цьому світі, краще зрозуміли межі добра і кривди, відданості і лицемірства, політичної гри і справжності буття. Ми стали більш уважними до того, що відбувається навколо, і, здається, нарешті втямили, що оця наша уважність і небайдужість робить довкілля іншим, таким, яким власне хотіли б бачити його ми. Матеріалізація думок, устремлінь, віри стала очевидною навіть незрячому, глухому і байдужому, вона вразила світ (без перебільшення), та так, що змусила його заговорити мовою співчуття, розуміння і також надії. Адже для тих, хто звик користати із плодів свободи як данністю, як Божим даром, досі було невтямки, що за це треба платити, і платити кров’ю.
Це пізніше історики достеменно визначать, що ми насправді здобули, а що втратили. Це вони скажуть, чи був еквівалентом нашої перемоги окупований Крим. Але однозначним залишиться відчуття визволення із власних пут – страху, остороги, фобій і забобон. Чітким у кінцевому «сухому залишку» стане наше розуміння потреби боротьби, - щоденної, щохвилинної, - задля того, щоб відчути себе зреалізованим, цілісним і вільним.
Тепер цей благодатний вогонь треба «загорнути у папір», - усупереч мудрим китайцям, які не вірять у такі речі. Метафора стосується потреби легітимізації наших досягнень, утвердження їх демократичним шляхом. На старті президентської виборчої кампанії вже майже два десятки зазіхачів на вакансію. Не сумніваюся, кожен із них пробуватиме використати недавній ентузіазм виборців на власну користь. Ми ще чутимемо ритуальні прокльони на адресу «папєрєдніків», ми ще станемо свідками брудних розбірок на кшталт «а де ви були під час Майдану?», ми ще дізнаємося неймовірну кількість подробиць з приватного життя тих, хто опонуватиме під час перегонів. І безпорадні зойки «противсіхів» теж лунатимуть, бо спробуй-но задовольнити потреби кожного із 46 мільйонів!
Я думаю, що це – найважче випробування, яке нам доведеться пройти. Бо перед виборчою урною з бюлетнем у руках ми змушені будемо вирішувати самі, робити самостійний крок. На відміну від Майдану, де відчувалося плече сусіда, і де ти достеменно знав, що твої мрії і твої сумніви поділяють щонайменше десятки тисяч. Тут цілком доречним є висновок Рузвельта: "Найкраще, що ви можете зробити, це вчинити правильно, наступне найкраще, що ви можете зробити, це вчинити неправильно, але, найгірше, що ви можете зробити - це не робити нічого".
Я маю надію, що нам удасться зробити неймовірне: загорнути вогонь Майдану у папір виборчого бюлетня із правильною позначкою. Принаймні, такою, що не суперечитиме ні нашим переконанням, ні нашим уявленням про нову реальність України. Для когось, можливо, наш вибір здаватиметься хибним, легковажним, позбавленим підстав. Але головне, - щоб він був наш, не нав’язаний кимось, не куплений за гречку. Головне, щоб у цьому виборі сконценрувалася наша готовність йти далі, пильнувати за владою, оцінювати її належно і належно ганити.
Ігор Гулик, головний редактор "Львівської газети"
