Відставка Яреми...Борітеся, поборете!

Нажаль, відстоювання інтересів нашого суспільства, людей, які, ще до нині інколи мочаться  в під’їздах власних будинків, рабськи виконують забаганки морально – знедолених чиновників,  більшістю громадян, наразі зводиться до «гавкання» на безпечній відстані на кухнях за чаркою оковитої. Це стало своєрідним наркотиком від душевного болю та безпорадності в протидії системному зухвальству, нахабству, захланності та жадності  чиновників, які прийшли на хвилі Революції гідності.

 

Тай справа то не вдячна, напевно, відстоювати інтереси громади, всім не вгодиш. Скільки людей, стільки й думок. Бо коли спускають на тебе усіх «собак», ти залишаєшся один на один із проблемою.
Парадокс. Коли рятуєш від голодної смерті собаку, то вона тобі буде вдячна все життя, що не завше скажеш про людей, яким присвячуєш себе.

Наша колективна неспроможність протидіяти корупції, може призвести до втрати державності.
Адже основна  маса суспільства складається з пересічних особистостей. Тисяча сліпих не зможуть в сумі дати хоча б одного зрячого, а тисяча боягузів –героя, сто тисяч парламентарів – державного діяча. Боягузи обирають найбільш боягузливого, щоб не допустити появу хороброї людини, а дурні обирають найдурнішого з тим, щоб відчувати, що вони хоч трішки розумніші за нього. Тоді до чого ми дійдемо?

 

Зате корупційний  державний апарат в Україні схожий на великий рот, який складається із великої кількості маленьких завистних беззубих ротиків державних та місцевих чиновників, які себе відчувають комфортно, тільки тоді, коли їх багато, збиваючись у одну велику аморфну сіру масу посередностей при владі , домінуючи над тим самим рабом, із рабства якого, недавно сам і вийшов, за певним збігом обставин.

 

Чи не завдання сьогодні громадських організацій та ЗМІ донести зерно правди про таких чиновників до суспільства, народу, який є твоїм єством, суттю твого життя, любов’ю та домінантою твоєї самобутності?
Революція гідності продовжується! Правда переможе! Я вірю в свою Україну! Слава Україні!