Уроки мерло
За вікном сідало сонце і крізь відчинені двері відчувалася прохолода, так притаманна вересню. У закладі не було нікого, окрім нас, що створювало атмосферу камерності. Ніхто не заважав нам. Нікому не заважали ми. І некомфортно було лиш трьом десяткам винних келихів, які тіснилися на столі. Вони стояли порожніми і все чекали свого часу.
"Думаю, можна починати,- сомельє Артем перервав нашу емоційну розмову, мило усміхнувся і взяв до рук пляшку, замотану коричневим папером. - Ласкаво прошу на сліпу дегустацію вина".
Чотири пляшки червоного сухого уже були відкоркованими. Сорт винограду один. Країни походження - різні. Мерло зі США, Франції, Чілі та Африки протягом вечора наповнювало наші келихи. Та лиш після двох годин дегустації ми змогли побачити етикетки пляшок. До цього ж - покладалися на власну інтуїцію, керовану рецепторами.
Зовнішній вигляд, аромат, смак першого і наступних ковтків - з огляду на ці показники ми мали визначити країну походження, рік врожаю та орієнтовну вартість дегустованого мерло.
Фото: ksenjavka.com
Це було схоже на гру в "Мафію", коли в тебе на руках карта мирного жителя. Ти точно не знаєш, хто мафія, а хто ні. Проте робиш власні висновки з огляду на слова та поведінку гравців. І якщо вже когось запідозриш, то всіма силами будеш переконувати інших у своїй правоті. От тільки це часто призводить до програшу мирних жителів: піддатися власним емоціям і ввести в оману - простіше простого. Мирні до завершення гри не знають точно, хто блефує, а хто говорить правду. Тому часто - вірять не тим.
Так само і з вином. Тобі здається, що це мерло, що таке приємно-тягуче, з ароматами деревини та ягід, хорошого врожаю, витримане з дотриманням усіх технологій, - однозначно родом із Франції. І ти вже уявляєш шато в Бордо, де виноград спочатку насичувався сонцем, а потім бродив у бочці. Де кращі технологи стежили за процесом, аби досягти ідеального смаку вина. І ти усіма ораторськими навичками переконуєш у своїй правоті весь стіл. І всі погоджуються, що саме це дегустоване мерло, - точно французьке. А через дві години виявляється: ви всі помилялися. Бо ваш фаворит виявився не французом, а американцем. І не за 35 євро, як ви думали, а рівно удвічі дешевшим.
Слідом за цією помилкою інші припущення, зроблені за вечір, розвалюються, мов картковий будиночок. "Се ля ві",- підсумовує, вдоволено усміхаючись, сомельє.
І хоч ніхто з нас не вважав себе професіоналом у дегустаціях, але статус "досвідчених любителів" здавався нам абсолютно прийнятним. Та після такого фіаско ми самі себе чесно оголосили "аматорами". Хоч це нам не завадило замовити тепер уже цілу пляшку американського мерло 2009 року, яке дало нам хороший урок. Навіть при максимальній впевненості не виключати можливості похибки.