Три месседжа Путіна
Україні Путін дав зрозуміти, що невиконання волі Кремля матиме подальші наслідки для територіальної цілісності. «Українська влада має бути сама зацікавленою у відстоюванні інтересів російського населення», – заявив російський президент, додавши, що це єдина запорука суверенітету, стабільності і територіальної цілісності нашої країни.
Фактично, це пряма вимога «лягти» під Кремль із погрозою подальшого застосування випробуваної силової тактики в разі відмови. Складовими підкорення, за Путіним мають стати забезпечення культурних прав і політична стабільність. У перекладі це означає вимогу погодитися на культурну і політичну експансію через офіційну двомовність і федералізацію.
Усьому іншому світу Путін намагався продемонструвати, що вважає Україну зоною виняткового російського впливу, яку РФ збирається відстоювати за будь-яку ціну. Думка українців, за цією логікою, тут є зайвою. «Ми все одно не зможемо один без одного», – із вуст російського керівника прозвучала в стилі «куди ж ви дінетеся».
Що ж до міжнародного визнання, воно також не є важливим для Путіна. Бідканням про небажання Заходу чути позицію РФ та недолугими порівняннями анексії Криму із ситуацією у Косово і навіть Лівії Володимир Володимирович показав, що керуватиметься не міжнародним правом, а винятково власними уявленнями про історичну справедливість, яку він начебто і відновлює. Додаткове підтвердження цьому – слова про те, що російський народ, виявляється, нібито є найбільш розділеним народом у світі.
Проте головним месседжем Путіна стали його слова до власного народу і власних підлеглих. По-перше, за неназваними опитуваннями, що ними оперував російський президент, 95% населення РФ вважають, що їх держава має захищати співвітчизників за кордоном, понад 80% переконані, що Росія має робити це навіть попри погіршення стосунків з іншими державами.
Інакше сказане можна прочитати: мою політику підтримує абсолютна більшість людей всередині країни, тож моїй владі і рішенням треба підкорятися попри санкції і невдоволення. Фактично, це месседж до власного оточення, демонстрація того, хто є в Росії національним лідером.
Загалом, Путін показав, що не збирається зупинятися, незважаючи ні на що. Тож тепер слід чекати на відповіді Володимиру Володимировичу: від України, світового співтовариства і, головне, від самих росіян.
