Сухий залишок виборів до німецького Бундестагу: перспективи для України
Партія Меркель отримала менше голосів, ніж обіцяли соціологи (35-37%) і значно менше ніж на минулих виборах 2013 року (41,5%). Загалом, це найгірший результат для ХДС/ХCC з 1949 року. Але як для політичної сили, котра вже 12 років при владі - це цілком пристойний результат. Здається фрау Меркель очолює уряд найдовше з у сіх діючих на цей час політиків Європи.
У соціал-демократів на чолі з Мартіном Шульцом триває політична депресія. Адже 21,6% це також найгірший післявоєнний результат для партії, яка традиційно була однією із двох найбільших партій Німеччини. СДПН не може виграти вибори з 2002 року. Тому рішення Шульца не грати більше роль молодшого партнера ХДС/ХСС і йти в опозицію, яка-не-яка, але логічна спроба до самовідновлення.
Успіх праворадикальної “Альтернативи для Німеччини” (13%) перевершив очікування соціалогів, які давали їй десь 11%. Це звичайно погано для Німеччини, Європи та України. Парламентська фракція чисельністю 94 депутати - це багато. Але на мою думку, це їхній максимальний результат. Вони зловили протестну хвилю. Як правило, радикальні популістські сили (правого і лівого толку) довго не живуть. Відсутність ідеологічного стержня, внутрішні чвари та мінливість протестного виборця даються взнаки. Їхній електоральний ресурс мобілізований максимально. Так, на хвилі успіху вони ще можуть показати непоганий результат на земельних виборах, які відбудуться цього року, але далі, як тільки тема нелегальної міграції піде на спад, і якщо новий уряд проводитиме жорсткішу політику в цьому напрямку, то і популярність AfD буде знижуватися.
Загалом,партійна система Німеччини має тенденцію до поступового розширення і втрати домінантного становища двома партіями (разом ХДС/ХСС і СДПН мають тільки 53%). Після війни це була трьохпартійна система (християнські-демократи, соціал-демократи та ліберали). У 1983 році вона розширилася за рахунок Зелених, а в 1998 колишніх комуністів (сьогодні Die Linke). І ось тепер маємо вже шість партій, причому чотири малі фракції контролюють у сукупності 47% мандатів. Тобто, партійна система Німеччини фактично перестала бути системою "двох з половиною партій".
Маємо дуже невигідну конфігурацію Бундестагу для України: дві партійні групи є явно проросійськими (AfD і комуністи Die Linke в сукупності матимуть 160 мандатів). Для лібералів (77 мандатів) на цих виборах ключовою була економіка, а відтак відновлення економічних відносин з Росією буде для них важливою темою. Ну і нарешті, соціал-демократи, якщо справді перейдуть в опозицію, також будуть більш проросійські ніж досі. Добре що хоча б їхнім лідером залишиться Мартін Шульц, а не якийсь послідовник Герхарда Шрьодера. Тобто загальна “проросійська коаліція” в окремих питаннях може досягати 386 депутатів (а це більшість). Умовна проукраїнська коаліція (ХДС/ХСС і зелені) має лише 304 мандати.
Ну і нарешті, формування коаліції. Якщо СДПН таки піде в опозицію (Меркель буде до останнього переконувати цього не робити), то єдиним можливим варіантом коаліції буде союз Меркель з лібералами та зеленими. Варіант є складним з огляду на серйозні ідеологічні розбіжності, які існують між лібералами і зеленими, особливо в економічних питаннях. Також, через те, що це практично єдиний варіант для Меркель, то зелені і ліберали будуть намагатися максимально задовільнити свої політичні апетити у переговорах. Відтак, в майбутньому уряді, якщо такий буде сформовано, канцлер Меркель буде значно більш зв'язана. Досі такий формат коаліції існував тільки двічі на земельному рівні (Саарлянд і Шлезвіг-Гольштайн).
Обговорюється ще варіант уряду меншості на чолі з Меркель, що є зовсім нетипово для Німеччини. Існує також ймовірність перевиборів, якщо коаліційні переговори зайдуть у глухий кут.
