Що зробив "вчитель управління" за рік?...

В якості головного із досягнень Уряду Гройсмана називають зростання ВВП на 1,8 %. Але ж, якщо «очистити» урядові розрахунки ВВП від статистичних маніпуляцій (зокрема, маніпуляцій із показниками інфляції), то виявиться що за останній рік наш ВВП не лише не зріс, але й зменшився приблизно на 1,2-1,5%. Щоб зрозуміти це, варто просто підрахувати сімейний бюджет. Зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, які за нинішнього уряду підстрибнули на 147,5%, дає значно більший вплив на інфляційні процеси, ніж офіційні 13%. Отже, всі переможні реляції уряду – це лише жонглювання статистикою.

Що ж відбувається насправді? Будемо розбиратись!

Якщо у 2015 році український експорт становив 38,127 млрд дол. США, то у 2016 році цей показник зменшився до 36,362 млрд. дол. Втрати за рік склали 1,76 млрд.дол., або 4,6% від обсягів попереднього року. При цьому мова йдеться про падіння товарообігу не з РФ, а чомусь із такими країнами як: Бельгія (-15,3%), Велика Британія (-13,6%), Португалія (-28,8%), Франція (-8,9%). 

Дивно, але експорт з України впав навіть в ті країни, з якими ми мали особливі торгівельні відносини і діючі режими вільної торгівлі: В'єтнам (-10,6%), Ізраїль (-18,2%), Канада (-4,2%), Туреччина (-26,1%). І навіть дружні до нас пострадянські країни стали купляти набагато менше українського: Азербайджан (-22,2%), Грузія (-2,9%), Молдова (-8,2%). 

Якщо в Уряду Гройсмана і була якась експортна політика, то її слід визнати вкрай хибною. 

Але рекорди і «дива урядування» на цьому, нажаль, не закінчуються… 

Якщо у 2015 році імпорт в Україну становив 37,5 млрд.дол., то в 2016 році цей показник сягнув 39,2 млрд. дол., тобто країна імпортувала на 2,88 млрд. дол. більше, ніж експортувала. Це є ознакою класичної хвороби сировинної та низькопродуктивної економіки. Щось подібне в сучасному світі можна побачити хіба в таких країнах, як Гана чи Гондурас. 

Компенсувати ризики та убезпечити економіку від інфляції та девальвації гривні дозволило б зростання обсягів іноземних інвестицій, проте негативні тенденції проявилися і в інвестиційній сфері також. Із 1,5 млрд. дол. інвестицій в українську економіку у 2016 році, 1,3 млрд. дол. склали інвестиції із Росії, в той час, як інвестиції із європейських країн стрімко скорочувалися. Мабуть це єдиний у світі приклад того, як під час війни, в економіку країни вкладають кошти не партнери і союзники, а агресор!?! 

Очевидно, що цивілізований іноземний інвестор оцінює економічну політику Кабміну Гройсмана як незадовільну.  

Якщо проаналізувати динаміку виробництва основних видів промислової продукції, то там ми теж побачимо суцільне і невпинне падіння. Скорочується чомусь не лише виробництво кам‘яного вугілля, нафти, природного газу, залізної руди, піску, солі та ін., але й фруктових соків, масла, сирів і навіть хлібу. Гірше за все, що відбувається все це не в наслідок якихось там реформаторських розрахунків або структурних перебудов у системі виробництва, а абсолютно стихійно і не керовано. 

Тож, на сьогодні, єдине що яскраво показав Кабмін В. Гройсмана: країні яка веде війну і шукає своє місце в Європі, потрібен не «Уряд-спостерігач», а команда ініціативних топ-менеджерів найвищого ґатунку.